Політологічний словник

Імміграція (лат. immigratio — вселення)— 1) прибуття до певної країни чи залишення тієї або іншої країни у встановленому законами порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; 2) сукупність іноземців, які оселилися у певній країні на постійне проживання.

Історично І. в окремих випадках відігравала важливу роль у заселенні деяких частин світу. Це сприяло, наприклад, формуванню поліетнічних спільнот Австралії, Канади, США, Бразилії, Мексики та ін. Частково аналогічний процес у минулому відбувався і на етнічних українських землях, куди іммігрували росіяни, поляки, євреї, німці, болгари, представники інших етносів.

Питання імміграції в Україну регулюються Конституцією, Законом "Про імміграцію" (7.06.2001), законами "Про громадянство України" (1991 р., зі змінами і доповненнями від 28.01.1993,14.10.1994 і 16.04.1997), "Про національні меншини в Україні" (1992 р.), "Про біженців" (1993 р.), "Про правовий статус іноземців" (1994 р.), "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (1994 р.), а також Декларацією прав національностей України (1991 р.).

Дозвіл на імміграцію в Україну надається згідно із законом "Про імміграцію" в межах відповідної квоти. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку за категоріями іммігрантів: 1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України; 2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; 3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; 4) особи, які є повнорідними братами чи сестрами, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; 5) особи, які раніше перебували в громадянстві України; 6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти; 7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України; 2) дітям і батькам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; 3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням; 4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України.

За певних умов дозвіл на імміграцію може бути скасований органом, який його видав.

Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. Енциклопедія. — К., 1998.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити