Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005
Ієрархія
Ієрархія (грецьк. hierarchia, від hieros — священний та arche — влада) — структурне розташування елементів у певній системі в порядку підпорядкованості. Термін виник у V ст. в працях Псевдо-Діонісія Ареопагіта для характеристики церковних організаційних стосунків. Термін «І.» дуже поширений в науковій літературі й набуває специфічного змісту в різних сферах наукового знання про неорганічну, органічну природу, про суспільне буття. Широко використовують цей термін і в філософській та богословській літературі. Розрізняють І. військову, церковну (підпорядкованість у системі ступенів священства в церкві), богословську (І. божественних істот), у логіці використовують поняття «І. логічних систем», «І. предикатів» та ін. Юридична наука оперує категорією і. для вивчення констеляції правових норм чи інститутів, у лінгвістиці І. маркує рівні мови як системи тощо. В політології цим терміном означують численні форми підпорядкованості в системі владних відносин — «І. структурних рівнів інституційної влади», «І. елементів політичної системи суспільства» «І. мотивів політичної поведінки».
Категорія І. відіграє важливу системоутворюючу роль в побудові наукових чи філософських концепцій. За її допомогою автор демонструє свої уявлення про належний чи фактичний стан речей у тій або іншій сфері дійсності, справедливість чи несправедливість суспільного устрою. Так, неоплатоніки Плотін (204-207), Порфирій (234-305), розмірковуючи над сутнісними характеристиками світу, говорили про І. буття, а англійський історик Т. Карлейль (1795-1881), намагаючись виявити роль особистості в сучасному йому суспільстві, запропонував конструкт І. героїв, що змінювали один одного в історії: боги давнього світу, пророки, патріархи, поети, сучасний йому «клас капітанів і командирів над людьми». В суспільній думці XX ст. проблема природи соціальної І. витрактовується по-різному. Представники течії структурного функціоналізму Р. Мертон (1910-2003), Т. Парсонс (1902-1979) вважають, що виникнення І. в суспільному організмі викликане глибинними потребами забезпечення суспільної стабільності, інституалізації соціальних відносин. Прихильники теорії конфлікту М. Вебер (1864-1920), Р. Дарендорф (1929) твердять, що І. породжена боротьбою різних соціальних груп і є результатом перемоги одних над іншими або продуктом компромісу між ними.
Мертон Р. Социальная структура и аномия // Социология преступности. — М., 1966; Смелзер Н. Социология. — М., 1994.
Я. Ятченко