Політологічний словник

Імунітет (від лат. immunitas — звільнення від будь-чого) — сукупність прав та привілеїв, якими закон наділяє певну особу (організацію, представництво будь-якої держави) з метою здійснення ними своєї політичної діяльності. Вирізняють депутатський та дипломатичний імунітети. Депутатський передбачає: 1) свободу слова та голосування. Депутат не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання в парламенті, прийняті політичні рішення, втому числі і з закінченням строку повноважень; 2) депутатську недоторканність, згідно з якою депутата не можна заарештовувати, обшукувати, крім випадків, передбачених законом. Принцип недоторканності має обмежений характер: діє тільки впродовж усього строку депутатських повноважень (Німеччина, Іспанія, Італія), тільки в період парламентських сесій (Японія) або на час прямування на сесію і з неї (США). Дипломатичний імунітет — привілеї, які надаються представницьким установам іноземних держав для можливості ефективно виконувати передбачені міжнародним правом функції без контролю з боку влади держави, в якій вони перебувають.

Зоново Т. В. Современная модель дипломатии: Истоки становления и перспективы развития: Учеб. пособие. — М., 2003; Чудаков М. Конституционное право зарубежных стран. — Минск, 2001; Рудич Ф. М. Політологія: Курс лекцій: Навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти. — К., 2000.

Г. Щедрова




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити