Політологічний словник

Кадрова політика — стратегія і тактика держави у роботі з кадрами, політичний курс формування та раціонального використання кадрового потенціалу. До К. п. належить система цілей, завдань, пріоритетів і принципів діяльності держави у регулюванні кадрових процесів і відносин. К. п. — це головна державна лінія з добору керівних працівників, їх розстановки, виховання, постійного забезпечення теоретичними знаннями і практичними навичками. Вона має включати в себе основні вимоги до кадрів, принципи організації з персоналом управління та критерії його оцінки. К. п. визначає місце і роль кадрів у суспільстві, найважливіші напрями і принципи роботи державних структур з кадрами, шляхи вдосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів. Засобом реалізації К. п. виступає кадрова робота. К. п. більше співвідноситься з функцією управління, кадрова робота — з трансформацією загальних теоретико-політичних підходів у персональні рішення і конкретику, пов'язану з усім ланцюгом формування кадрового корпусу (вивчення, підбір, висунення, переміщення, навчання різних категорій кадрів). К. п. стосується всіх сфер життя і у своєму загальному вигляді спрямована на ефективне використання кадрового фактору в організаційно-управлінському процесі, забезпечення впорядкування суспільства.

До цілей і завдань К. п. належить: забезпечення високого професіоналізму управлінського процесу, укомплектування всіх ділянок кваліфікованими, активними, сумлінними працівниками; виховання і підготовка кадрів на сучасному вітчизняному та світовому досвіді державного і місцевого управління; створення сприятливих умов і гарантій для виявлення кожним працівником своїх здібностей, реалізації позитивних інтересів і особистих планів, всебічно стимулюючи його професійне зростання і службове підвищення. Розробка і реалізація К. п. здійснюється на основі принципів, які є своєрідними механізмами формування і працездатності кадрового потенціалу. До принципів К. п. належать: 1) підбір кадрів за їхніми професійними, діловими та моральними якостями, тобто за вимогами до професійної компетентності; 2) рівні можливості для всіх громадян займати керівні пости та працювати на державній службі відповідно до здібностей і професійної підготовки, без будь-якої дискримінації за статтю, віком, конфесійною належністю тощо; 3) демократичні механізми і процедури висування кадрів — альтернативність, змагальність, гласність тощо; 4) систематичне оновлення кадрів і спадкоємність керівництва згідно з вимогами: а) нові кадри повинні перевершувати попередні за рівнем професіоналізму; б) забезпечення розумного поєднання досвідчених і молодих кадрів; 5) контроль і підзвітність кадрів; 6) законність, тобто формування кадрів на засадах права та чинних державних законодавчих актів; 7) гуманізм, повага до особистості керівника та службовця (гарантований розвиток ініціативи, таланту, професійних навичок, творчих здібностей, максимальне задоволення інформаційних потреб; створення умов і можливостей для професійного і посадового зростання відповідно до особистих заслуг; об'єктивна оцінка службово-трудових успіхів; достатній матеріальний і соціальний захист); 8) політична нейтральність — рівноправ'я керівних кадрів незалежно від ідеологічних поглядів.

У роботі з кадрами надзвичайно великої ваги набувають питання нормативно-правового забезпечення реалізації К. п. як гаранту її ефективності та завершеності. Структуру нормативно-правової бази К. п. становлять: конституційні положення, підзаконні нормативно-правові акти, накази й розпорядження органів виконавчої влади, різні інструкції тощо. Але ефективність нормативно-правового забезпечення реалізації К. п. залежить від механізмів, які впроваджують законодавчо-нормативну базу в управлінську практику. Серед них: оптимізації кадрової діяльності; організаційного забезпечення, науково-інформаційного забезпечення; навчально-методичного забезпечення.

В Україні за роки незалежності сформувалася певна система К. п., але проблема кадрів залишається надзвичайно актуальною. Державі дуже потрібна нова ефективна К. п., яка відповідала б потребам суспільного розвитку, була адекватною демократичному устрою країни. Необхідність нової К. п. зумовлена: 1) змістом тих радикальних перетворень, які відбуваються в сферах державотворення, економіки, формування інститутів громадянського суспільства; 2) масштабністю і динамізмом формування органів державної влади і місцевого самоврядування; 3) новими вимогами, які висувають ринкові відносини, перехід до різноманітних форм власності, багатоукладної економіки; 4) необхідністю підвищення авторитету влади, подолання відчуження суспільства від влади, а чиновників від народу; 5) потребою відбору керівних кадрів не за принципом вірності будь-якому лідеру, а за принципом служіння інтересам справи; 6) потребою інтенсифікації професійного навчання кадрового корпусу; 7) пошуком нової моделі суспільного і державного управління; 8) оновленням стилю, змісту та організаційних заходів роботи з кадрами; 9) підвищенням політичної культури та економічної кваліфікації господарських керівників; 10) слабкістю наукових розробок кадрової проблеми; 11) потребою подолання суттєвих недоліків роботи з керівними кадрами, що нагромадилися за роки незалежності: нестабільність та часта реорганізація державних установ, низький престиж і авторитет багатьох державних інститутів, слабкість нормативно-правової бази, відсутність дійового контролю і відповідальності чиновників за неякісну і недобросовісну роботу, відсутність об'єктивних технологій кадрової роботи, корумпованість владних структур, відсутність справедливої та гнучкої системи оплати праці, відчутність пережитків минулої політичної системи. Таким чином, в Україні гостро потрібні нові прогресивні технології К. п., які мають стати основою творення нової соціально-політичної системи.

Конституція України. — К., 1997; Закон України "Про державну службу". — К., 1995; Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах державної виконавчої влади // Вісник державної служби. — 1995. — № 2; Воронько О. А. Керівні кадри: державна політика та система управління. — К., 2000; Головатий М. Ф. Соціологія політики. — К., 2003; Щекин Г. В. Социальная теория и кадровая политика. — К., 2000; Якубовський О. П., Приходченко Л. Л. Кадри, еліти, лідерство в державному управлінні. — Одеса, 2001.

А. Пахарєв






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.