Політологічний словник

Коаліція (від лат. coalitio, coalitus — об'єднаний) — угода кількох політичних партій про спільну діяльність; союз (об'єднання) громадських організацій і держав, що орієнтуються на досягнення балансу політичних сил і пов'язаний з реалізацією корінних політичних цілей та інтересів. Близьким до поняття "К." є термін "політичний блок" (англ. block — попереджати, затримувати), що є угодою, об'єднанням партій, виборчих структур, держав. Політичні блоки створюються для прийняття важливих політичних рішень, основоположних законів і конституції країни. Вони формуються і як воєнно-політичні союзи держав для захисту своєї сторони (антигітлерівська коаліція держав, 1939 — 1945 pp.) або нападу на інші держави. К., як правило, формуються на добровільних засадах внаслідок відповідних об'єктивних і суб'єктивних, внутрішніх і зовнішніх причин та обставин. Умови їхнього формування — згода стосовно обраного курсу і засобів його реалізації. Розрізняють К. виборчі, парламентські та урядові. Виборча К. — угода політичних партій про спільне висування кандидатів на парламентських, президентських і місцевих виборах. Парламентська К. — угода політичних партій про спільні дії в парламенті. Найчастіше К. — це угода кількох політичних партій про створення уряду на коаліційній основі. Парламентська й урядова К. часто (але не завжди) переплетені між собою, оскільки мета першої — формування коаліційного уряду (звідси термін "урядова коаліція"). Коаліційний уряд — звичайне явище в парламентських республіках при багатопартійній системі. Посада прем'єр-міністра і провідні місця в коаліційному уряді посідає партія, що має найбільшу фракцію в парламенті. Може виникнути ситуація (хоча це буває рідше), коли не найбільші партійні фракції, об'єднавши зусилля, формують парламентську більшість і відповідно коаліційний уряд в обхід найбільшої партійної фракції. Рідше зустрічається так звана велика К., коли уряд формують дві найбільші політичні партії, представлені в парламенті. Коаліційні уряди менш стійкі, ніж однопартійні, вони часто можуть змінювати один одного, що призводить до політичної нестабільності. Водночас варто мати на увазі, що "менші" політичні партнери зазвичай можуть претендувати на більш потужний вплив з огляду на те, що вони є вельми суттєвою складовою, доважкою сформованої більшості. Уряди, члени якого належать до різних партій, але беруть участь у роботі уряду як окремі особи, а не в результаті міжпартійної угоди, не є коаліційними. Такий уряд ближчий до поняття безпартійного уряду. Конституція України не виключає можливості утворення коаліційного уряду на партійній основі.

Алисова Л. Н. Взаимодействие политических партий как фактор реформирования общества. — М., 1997; Политическая энциклопедия — М., 2003; Конституція України. — К., 1996; Die Demokratie der Bundesrepublik Deutschland. — Berlin, 2002; Die politischen Parteien in Deutschland, 1999. - Meunchen, 2001.

А. Кудряченко



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити