Політологічний словник

Колективізм (від лат. collectivus — збірний, нагромаджений) — теорія, за якою суспільний уклад формується на основі суб'єктності колективу (трудового, навчального, творчого та ін.), що характеризується наданням колективу особливого статусу у суспільному житті, політичних, економічних та юридичних прав, специфічних повноважень, в тому числі домінування чи панування колективної власності, колективного управління тощо. Так, за часів СРСР пропагувався та впроваджувався в практику колективізм. Трудовий колектив, зокрема, мав право висувати кандидатів на вибори, певні судові повноваження, формально поширена була колективна власність, працював інститут колективної відповідальності, пропагандою та іншими заходами формувався культ колективу. Ідея колективізму проголошувалась як один з ключових принципів взаємовідносин людей в соціалістичному суспільстві, ключовою рисою соціалістичного способу життя, основною вимогою комуністичної моралі тощо. Під ідеєю колективізму, насамперед колективного господарювання, в СРСР в 1930-1932 рр. була проведена масова колективізація сільських господарств. Це привело, з одного боку, до укрупнення господарств та можливості централізованого управління, а з іншого — до численних жертв через методи, якими ця політика реалізовувалась. Політика колективізації різною мірою та аспектах впроваджувалась під патронатом Радянського Союзу в країнах соціалістичного табору і відповідно мала різні наслідки. Колективізм передбачає не тільки пріоритетну цінність колективу як такого, а й порозуміння та взаємодопомогу. Тому існує дві течії в сприйнятті і трактуванні К. З одного боку, колектив як надідея та самоціль з придушенням всього індивідуального та особистого, а з іншого — колектив — це об'єднання особистостей, де цінністю є приватні якості та інтереси. Елементи ідеї К., зокрема колективного господарювання, зустрічаються в працях утопістів Ш. Фур'є, Р. Оуена, О. Герцена, М. Добролюбова. Проблематика колективного існування, виробництва, власності та інше — досліджується в різних аспектах і сьогодні вченими соціологами, соціопсихологами, культурологами, економістами виходячи з тієї позиції, що незалежно від інших обставин — колектив є природною формою співіснування людини.

Колективізм, як правило, не виступає самостійною доктриною. Ідеї К. можуть бути використані в ідеологемах різних політичних течій і можуть бути реалізовані як в поміркованій, так і радикальній формі, що відповідно дасть різні суспільно-політичні наслідки.

Ідеї колективізму можуть використовуватись не тільки як політична теорія та практика. В економічній сфері деякі комерційні компанії використовують ідеї К. в рамках власної структури з метою досягнення певних цілей. Така практика — культивування ідей К. — поширена в Японії, що супроводжується культом власного трудового колективу, колективним патріотизмом, забезпечує, зокрема, низьку плинність кадрів в індустріальних країнах. Таким чином досягається відданість справі тощо.

Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. — К., 1998. — Т. 3; Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий / Под ред. Е. С. Кузьмина, В. Е. Семенова. — Л., 1987; Коллективизация сельского хозяйства в СССР: пути, формы, достижения. Краткий очерк истории / М. А. Вылцан, В. П. Данилов и др. — М„ 1982.

Р. Балабан





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити