Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005
Колінгвуд Робін Джордж
Колінгвуд Робін Джордж (1889 — 1943) — британський філософ, історик, археолог. В 1913 р. самостійно здійснив археологічні розкопки римського форту в Емблсайді і тоді ж здобув науковий ступінь. Від 1935 до 1941 р. — професор метафізичної філософії в Оксфордському університеті, де свого часу навчався. Перебував під впливом філософських учень Платона, Гегеля, Бекона, Локка, Кроче, Пома тощо. У центрі його наукових пошуків — співвідношення філософії та історії, або їх approchement (зближення). Історія, твердив К., забезпечує філософію даними, а філософія надає історії методи. Завдяки єднанню історії з філософією, їх взаємодії, наголошував філософ, історія вперше стає по-справжньому раціональною, а філософія вперше осягає цю раціональність не як простий акт віри, а внаслідок того факту, що історія повинна бути раціональною, як того хоче від неї філософія, оскільки остання зробила її такою. К. розглядає історію в її філософському розумінні як трансцендентальний концепт. Він вперше розробляє загальновідому концепцію «інкапсуляції» або повторного «програвання» колишнього мислення (історичних осіб) у теперішньому мисленні історика та вчення про те, що вся історія — історія думки. Звідси його висновок, що історія має розглядатись як noeseos noesis (акт мислення про акт мислення), що має усунути обмеженість історичного пізнання, відійти від тенденції підходити до минулого у спрощеному варіанті: окремо від суб'єкта історичної дії та пізнання. Ця обставина, гадав К., допоможе усвідомити те, що говорити про суще поза духом немає підстав, оскільки будь-який предмет пізнання є продуктом конструктивної діяльності людини як істоти мислячої й духовної.
Дух, в інтерпретації К., — самодостатній процес творчого мислення. Особливого тлумачення надавав часу. Єдиною реальністю, стверджував К., є теперішнє, але воно складається з двох ідеальних елементів: минулого (необхідність) і майбутнього (можливість). Хоча минуле й майбутнє як такі є ідеальними, вони є, відповідно, «тим, що живе в теперішньому» й «тим, що в теперішньому зароджується». Вони, за К., цілковито реальні й насправді якраз і є тим самим теперішнім. Сутність і функції філософії розглядав дещо дуалістично, з одного боку, як спосіб систематизації різноманітного змісту людського знання, а з другого — як засіб з'ясування абсолютних передумов людського мислення та форм їх виявлення в різні періоди історії.
Основні твори: «Начерк філософського методу» (1933); «Основи мистецтва» (1938;) «Автобіографія» (1939); «Начерк метафізики» (1940); «Новий Левіафан» (1942); «Ідея історії» (1946).
Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. — К., 1996; Габозов И. Р. Введение в философию истории — М., 1992; Колінгвуд Р. Дж. Ідея історії. — К., 1 996; Причепій Є. М., Черній А. М., Чекаль Л. А. Філософія. — К„ 2005;
А. Черній