Політологічний словник

Конформізм (лат. conformis — відповідний, схожий, подібний) — соціально-психологічна установка особи чи соціальної групи на некритичне сприйняття і наслідування готових стандартів у поведінці, копіювання існуючих думок і стереотипів, пасивне сприйняття пануючих політичних, моральних, педагогічних та інших порядків та ідей. До елементів конформістської поведінки належать стандартність, пристосуванство, знівельованість індивідуальності. К. не належить до природних рис людини, а є продуктом суспільних стосунків, свідомої позиції. Чинниками, що формують К., можуть бути страх, небажання виділятися з оточенням, вплив пропаганди, фетишизація політичного чи духовного лідера тощо. Ступінь конформності великою мірою залежить від суб'єктивних характеристик особистості — рівня інтелекту, самооцінки, самоповаги та здатності до самонавіювання, а також від рівня довіри особи до об'єкта, який диктує норми поведінки. Великого значення тут набуває фактор реальної підпорядкованості індивіда або соціальної групи тому інститутові чи окремій особі, які нав'язують умови розуміння ситуації й моделі поведінки в ній. Вагомим чинником поширеності К. в суспільстві є налаштованість громадської думки на схвалення або, навпаки, засудження самостійності особистості, наявність чи відсутність санкцій з боку суспільства в разі намагання особистості самоутвердитися. Нарешті, слід враховувати елемент особистої заінтересованості індивіда в підпорядкуванні чи не сприйнятті чинних норм. Тому зовнішні конформні реакції ще не означають внутрішньої готовності людини до культивування пристосовницьких стандартів поведінки.

К. є соціально-психологічною основою авторитаризму та тоталітаризму. В цій якості у XX ст. його глибоко вивчали політологи, філософи, соціологи, психологи. У зв'язку з пануванням авторитаристського політичного режиму і формуванням авторитарного типу особистості та одновимірної людини К. досліджували Е. Фромм (1900-1980), Г. Маркузе (1898-1979), Т. Адорно (1903- 1969). К. як соціально-духовну складову тоталітаризму вивчала X. Арендт (1906-1975).

Науковці розрізняють К. та конформні реакції людини. Суть конформних реакцій полягає у засвоєнні й перетворенні індивідом у власні внутрішні спонуки (інтеріоризація) соціальних норм, світоглядних установок. Це є неодмінно умовою соціалізації особистості, яка аж ніяк не тотожна К. Деякі автори (Н. Смелзер) вважають К. різновидом девіантної поведінки. В сучасних умовах духовною основою К. дедалі частіше стає тотальне панування масової культури.

Арендт X. Джерела тоталітаризму. — К., 2002; Кон И. С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. — М., 1984; Психологическая теория коллектива. — М., 1979; Смелзер Н. Социология. — М., 1994.

В. Ятченко





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити