Політологічний словник

Легітимація (від лат. legitimus — законний, правомірний) — процедура суспільного визнання будь-якої дії особи, підтвердження, визнання законності влади, повноважень владних структур, наприклад, легітимна влада, легітимний парламент, легітимна партія; характеристика політичного режиму (системи), яка включає два компоненти: 1) уявлення суспільства (частини суспільства) про законність певного порядку в країні; 2) усвідомлення з боку правлячих кіл свого права на владу. Л. політичного явища не означає його юридичної оформленості законності. Л. не має юридичних функцій, не є правовим процесом. Л. утверджує політику та владу, пояснює і виправдовує політичні рішення, створення політичних структур, їх зміну, становлення, застосування насильницьких методів. Л. є інструментом влади, суспільного контролю та одним з найдієвіших засобів політичної організації суспільства. Наприклад, за теократії Л. влади базується на її сакралізації, на вірі в її походження від Бога. Криза Л. (делегітимація) — порушення консенсусу у відносинах влади і суспільства, коли суспільство не визнає прав влади на керівну роль.

Головченко В. Порівняльна політологія: Курс лекцій. — К., 2002; Соловьев А. И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учеб. для студ. вузов. — М., 2000; Білоус А. Політико-правові системи: Світ і Україна. — К., 1997; Мишин В. М. Механизм ответственности власти. — Днепропетровск, 2001.

Г. Щедрова



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити