Апарат політичний (лат. apparatus — обладнання) — сукупність установ, організацій і кадрів, що здійснюють управлінську політичну роботу на всіх рівнях; інститут влади, що охоплює її виконавчі механізми. Масштаби і структура А. п. залежать від політичного режиму суспільства, відмінностей інтересів соціальних груп. Вирізняють А. п. політичних партій, суспільно-політичних рухів і самої держави. А. п. є особливим типом відносин безпосередніх суб'єктів політики. Він визначає цілі їхньої діяльності, приймає рішення про її форми та засоби, започатковує спільну діяльність, а також реалізовує частину дій стосовно здійснення влади.

А. п. складається з керівних груп, які виражають інтереси, прагнення більшою чи меншою мірою підконтрольних представників та уповноважених певних суспільних груп і верств. їх суб'єктність пов'язана з певним ступенем самостійності щодо кінцевого об'єкта влади. Умовами виконання власної волі для них є ініціатива, вибір, координування спільної поведінки, нав'язування волі, здійснення її. В А. п. виокремлюють чотири ланки, що здійснюють у тій чи іншій формі управління: 1) керівні центри суспільно-політичних рухів і формальних інститутів великих соціальних груп, наприклад політичних партій; 2) політичні еліти (зокрема й численні еліти влади); 3) групи локальних інтересів (групи тиску, лобіювання); 4) державний апарат. Названі ланки соціального управління мають своєрідний мандат довіри, наділені чіткими повноваженнями, певним ступенем підтримки з боку суспільства. їх соціальний обов'язок — задоволення очікувань і домагань або вирішення поставлених завдань у визначений термін. Кожна з цих ланок має свій обсяг обов'язків та повноважень, свої сфери діяльності тощо. У складі А. п. може виокремлюватися неформальне вузьке коло компактного керівництва, а також може існувати внутрішній поділ (фракційний або груповий). Нарешті, внутрішня диференціація прагнень може бути похідною від вищих зв'язків окремих їх частин та членів. Відтак політичну волю і вплив слід шукати за межами кола осіб, формально призначених для реалізації управлінських завдань.

А. п. виконує такі функції: інтеграція соціальних груп навколо себе, створення внутрішнього зв'язку, що гарантує поєднання особистих інтересів із загальними; маніпулювання окремими ланками соціального руху з метою узгодження різноманітних інтересів і цілей; формування та вираження політичної ролі соціальних груп і верств, визначення стратегічних цілей, завдань, методів та напрямів дії, вибір засобів; організація груп для діяльності; здійснення вибору та прийняття рішень відповідно до конкретних ситуацій; нав'язування рішень політичним групам і всьому суспільству; репрезентація певних груп у стосунках з іншими, організація політичної боротьби між групами та верствами, їх суперництва; забезпечення спадкоємності та інноваційності у своїй діяльності. Виходячи з названих функцій, можна назвати найхарактерніші риси А. п.: різноманітність представлених у ньому інтересів, відносна самостійність його окремих структурних ланок, різний поділ влади всередині самого апарату.

Апаратна робота є необхідним і невіддільним елементом існування політичних інститутів. До того ж, у разі компетентності, високої кваліфікації, професіоналізму, широкої ерудиції працівників А. п., він перетворюється на чинник розвиненої й ефективної діяльності політичної системи суспільства. Розширення функцій, кількості та впливовості А. п. може бути пов'язане з виникненням бюрократичних тенденцій, форм роботи й відносин як усередині самого А. п., так і між різними А. п. та всією їх системою і суспільством.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997.

О. Рублюк