Політологічний словник

Апеляція (від лат. appellatio — звернення) — 1) звернення до вищої судової інстанції (апеляційного суду) зі скаргою на рішення або вирок, ухвалений судом нижчого рівня, якщо рішення не набрало законної сили; 2) оскарження будь-якого рішення у вищу інстанцію; 3) звернення за підтримкою, порадою, наприклад, до громадської думки.

А. (юридична) — вид оскарження рішення суду в кримінальних та цивільних процесах, які ще не набули законної сили.

На поруку А. апеляційний суд, базуючись на наявних у справі даних, а також на нових доказах, перевіряє суть рішення нижчого суду, після чого або затверджує його, або, відмінивши, виносить нове.

А. як форма оскарження судового рішення була започаткована у Франції в 1808 р. у період зміцнення абсолютизму. Вона надавала можливість перенести судову справу із суду місцевих феодалів до королівського суду. В Росії А. була запроваджена в 1864 р. і ліквідована 22 листопада 1917 р. першим революційним декретом про суд як інстанція, яка не сприяла зміцненню авторитету новостворених народних судів. А., як правило, допускається на вироки всіх судів, крім надзвичайних (наприклад, військово-польових) та судів присяжних.

У незалежній Україні забезпечення апеляційного оскарження рішень суду гарантується Конституцією України (ст. 129). Норми та завдання апеляційного провадження внесено як зміни до Цивільного процесуального кодексу України, прийнятого Верховною Радою України 21 червня 2001 р.

БСЗ. Т. 2; Конституція України. — К., 1996; Цивільний процесуальний кодекс України. — Харків, 2001.

Л. Циндровська





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити