Політологічний словник

Моніторинг політичний — 1) у вузькому розумінні — спеціально організована система спостереження за змінами у стані суб'єктів та явищ політичної системи; 2) у широкому розумінні — також результати спостереження. Основна мета проведення М. п. — надати матеріал для виконання суб'єктом політичної дії оцінювання, контролю та прогнозу поточної політичної ситуації, різних видів політичного аналізу (ситуаційний, стратегічний, ціннісний), розробки тактики і коригування стратегії ведення політичної діяльності, здійснення окремих кроків на політичній арені, прийняття політичних рішень.

За рівнем пізнання М. п. належить до емпіричного аналізу, хоча, звичайно, в процесі його здійснення використовуються елементи теоретичного аналізу, зокрема при відборі методики здійснення М. п., побудові теоретичних моделей тощо. Зростання ролі М. п. пов'язано з ускладненням суспільно-політичних процесів, існуванням складних політичних систем, зростанням нестійкості соціальних систем, політичних ризиків, збільшенням кризових ситуацій, різким збільшенням інформаційних потоків.

Ініціатором проведення М. п. можуть бути держава й окремі органи влади та органи місцевого самоврядування, організовані політичні сили, громадські організації, окремі політичні діячі. Види М. п. розрізняють за: а) об'єктом моніторингу; б) часом проведення М. п.; в) технологією здійснення.

Об'єктом М. п. є дії політичних сил або органів влади, динаміка політичних орієнтацій населення, діяльність неурядових організацій, дії суб'єктів міжнародної політики тощо. Об'єктами вивчення можуть бути рішення, які приймають органи влади, місцевого самоврядування, політичні та громадські організації, а також заяви окремих державних і політичних лідерів, результати соціологічних опитувань, матеріали засобів масової інформації, підсумки проведення виборів. Окремо слід зазначити такий популярний останнім часом напрям М. п., як вивчення політичних чуток, зокрема тих, які свідомо поширюють політичні опоненти.

Моніторинг політичний може здійснюватися постійно або ситуативно. У другому випадку такий моніторинг, як правило, пов'язаний з підготовкою тієї чи іншої політичної сили, органу влади або місцевого самоврядування до проведення політичної кампанії.

За технологіями і методами здійснення М. п. вирізняють, зокрема, пошуковий аналіз (вивчення окремої політичної події за допомогою проведення інтерв'ю, анкетування, контент-аналізу документів) та описовий аналіз (аналіз значущої політичної події, наприклад, виборів, передбачає створення попередніх моделей, у тому числі виокремлення електоральних груп, груп кандидатів у депутати тощо). Часто другий вид М. п. здійснюється спільними зусиллями представників різних наукових дисциплін — політології, соціології, економічної науки, юриспруденції тощо.

Водночас завданням М. п. служить не лише опис подій, заяв, настроїв тощо, а й встановлення ступеня повторюваності подій, взаємозв'язку між окремими фактами політичного життя. Під час проведення М. п. використовують підходи (або їх елементи) таких видів аналізу, як системний, проблемний, статистичний, аксіологічний. Застосовуються такі методи здійснення М. п.: порівняльний; агрегування; класифікаційний; ранжування; середнього і відхилень від нього; моделювання; екстраполяції; відбору тощо.

Узагальнено можна виокремити такі етапи проведення М. п.: попередній опис досліджуваної проблеми або політичної реальності; розробка параметрів, за якими здійснюється моніторинг; визначення джерел отримання інформації; виконання досліджень; узагальнення отриманих даних, виявлення взаємозв'язків.

Особливістю проведення М. п. останніми роками стала професіоналізація цієї діяльності, внаслідок чого М. п. здійснюється як у рамках самих політичних сил, органів державної влади та місцевого самоврядування, так і спеціалізованими установами. За роки державної незалежності в Україні сформувалася мережа таких установ, до яких належать різноманітні соціологічні служби, інформаційно-аналітичні центри, інформаційні агентства.

Веймер Девід Л., Войнінг Ейден Р. Аналіз політики: Концепції і практика. — К., 1998; Плотинский Ю. Теоретические и эмпирические модели социальных процессов. — М., 1998; Сурмин Ю. Методология анализа ситуаций. — К., 1999; Ядов В. Социологическое исследование: методология, программа, методы. — Самара, 1995.

Є. Перегуда




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити