Політологічний словник

Апологетика (від грецьк. apologeticos — захисний, виправдальний) — упереджений, беззастережний, тенденційний захист та виправдання будь-якого положення, теорії, ідеї, суспільного ладу, авторитету. Апологети — узагальнена назва ранньохристиянських письменників — філософів, які захищали у своїх працях принципи християнства від усілякої критики з боку нехристиян — вчених, правителів. Вони обґрунтовували переваги саме моральних принципів свого віровчення, можливість прийняття християнства як державної релігії. Найвідомішою з апологетських праць є послання Юстина Мученика "Хрест у філософській мантії". Апологети зазнавали усіляких переслідувань з боку римської влади. Пізніше апологетами почали називати всіх, хто виступає з апологією будь-чого, тобто захистом усякого вчення. У світській, а також у сучасній літературі термін "А." (апологети) розглядається головно як намагання засобами догматики, казуїстики, софістики захистити неправедну справу. А. здебільшого є засобом маніпуляції свідомістю з метою приховати справжній стан речей.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997; Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред. и сост. Ю. И. Аверьянов. — М„ 1993.

М. Головатий





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити