Політологічний словник

Мотиви політичні (фр. motif, від лат. motus — рух) — усвідомлена спонука (прагнення) до здійснення конкретних вольових дій чи утримання від них (бездіяльність), зумовлених політичними потребами та інтересами політичних суб'єктів і верств, еліт та особистостей. Термін М. п. використовується і для визначення різних явищ і суб'єктивних станів, що викликають активність політичного суб'єкта. М. п. заохочують і збуджують, гальмують і пригнічують ті чи інші види політичної активності, можуть приводити до її розширення і звуження, збагачення і збіднення, посилення й пригнічення. Структура М. п. різноманітна: матеріальні і духовні, первинні й вторинні, теоретичні і практичні, природні й штучні, розумні й хибні, прості й складні, конструктивні й деконструктивні, ідеологічні й психологічні тощо. В політичних науках існують різні концепції, які пояснюють механізми впливу М. п. на діяльність людей.

Механізмом і процесом реалізації М. п. є мотивація як: 1) сукупність тривких мотивів і конкретно закріплених у життєвому досвіді людини її певних потреб; 2) процес актуалізації певного мотиву та його функціонування — внутрішнього потягу до діяльності певної спрямованості; 3) внутрішній психологічний та психофізіологічний процес, що безпосередньо зумовлює таку діяльність людини, здійснює її активацію та орієнтацію. Загалом мотив здійснюється як процес забезпечення пріоритетності діяльності, що є однією з можливих заданих обставин (зовнішніх та внутрішніх).

Проте мотив не є однорідним процесом, що одноманітно пронизує увесь поведінковий акт. На його різних фазах мотив виявляється як якісно різний процес, що виконує специфічно відмінну функцію щодо внутрішньої регуляції діяльності. Передусім мотив визначає пріоритетний варіант сприйняття поведінкової ситуації й переважання одного з можливих змістів її осмислення. Також від мотиву залежить орієнтація свідомості на вироблення й постановку мети, адекватної цьому мотиву за таких обставин. Мотив зумовлює також вибір особистісних потенцій (навичок, умінь, знань, здібностей), що застосовуються у діяльності, й, нарешті, інтенсивність та наполегливість у здійсненні діяльності задля досягнення поставленої мети.

Мотив як процес актуалізації та функціонування М. п. необхідно відрізняти від умотивування — процесу відображення мотивів у свідомості їх суб'єкта та їх висловлення ним у його мотивуваннях (уявленнях про свої мотиви). Для адекватної ідентифікації та виміру, з одного боку, мотивів, що належать до емотивної підсистеми диспозицій, а з іншого — мотивувань, що належать завжди до когнітивної підсистеми диспозицій, у політологічних і соціологічних дослідженнях застосовуються суттєво різні, специфічні методичні засоби.

М. Михальченко



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити