Політологічний словник

Національна безпека — явище, яке у сучасному загальному визначенні характеризує якісний стан властивостей системи "особистість — суспільство — держава — природа", що забезпечує гармонійну взаємодію складових і підтримання оптимальних умов її існування і розвитку. У Законі України "Про основи національної безпеки України", ухваленому Верховною Радою, цей термін вживається у такому значенні: "національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадян, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам" (ст. 1). Захищеність людини, громадянина, народу, держави забезпечується відповідною діяльністю, яка зменшує або відвертає ймовірні загрози і підвищує захисні, мобілізаційні функції у період небезпеки чи загроз. В основі цієї діяльності лежить обстоювання і реалізація національного інтересу певної країни — глобального, всеохоплюючого інтегрального інтересу, втілення якого уможливлює здійснення життєво важливих приватних, групових і суспільних інтересів переважної більшості громадян. Зважаючи на виняткову значущість Н. б., її концепція у багатьох країнах виробляється і схвалюється національним законодавчим органом і відображається у всіх напрямах внутрішньої і зовнішньої політики. Для реалізації концепції Н. б. Президент України відповідно з розробленим законом затверджує Стратегію національної безпеки і Воєнну доктрину України, доктрини, концепції, стратегії і програми, якими визначаються цільові настанови та керівні принципи військового будівництва, а також напрями діяльності органів державної влади в конкретній обстановці з метою своєчасного виявлення, відвернення і нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам України. Для реалізації політики національної безпеки в країні створюється спеціальний орган з найвищих посадових осіб і керівників силових міністерств і відомств (в Україні — Рада національної безпеки і оборони), очолюваний главою держави чи виконавчої влади. Рада національної безпеки і оборони України на основі Конституції країни та закону визначає першочергові завдання у сфері Н. б., пріоритети і стратегію реагування на загрози, що з'являються (воєнні, політичні, економічні, соціальні, інформаційні, гуманітарні, екологічні, стихійні, терористичні та ін.), стратегію запобігання ймовірним загрозам, дає доручення відповідним відомствам, що й забезпечують відповідні напрями — складові Н. б.

Структурно Н. б. складається із змісту інтересів кожного її елемента. Для окремих громадян Н. б. — це їх невідчужувані права і свободи, для суспільства — збереження і примноження матеріальних і духовних цінностей, для держави — внутрішня стабільність, надійна обороноздатність, суверенність, незалежність, національна і територіальна цілісність. Отже, Н. б. є своєрідним синтезом інтересів і потреб усіх соціальних суб'єктів. Фактори Н. б., як правило, поділяють на дві групи — воєнні і невоєнні. До першої групи належать: стан збройних сил держави і ступінь їхньої боєготовності; наявність можливих театрів воєнних дій, стан стратегії, резервів і мобілізаційних можливостей; кількість військових союзників і участь у військово-політичних союзах; можливості стратегії, розгортання і професіоналізм особового складу збройних сил; розміри військових витрат, стан військової науки і характер воєнної доктрини. Другу групу факторів Н. б. становлять: природно-економічні умови країни; геополітичне становище і геостратегічна інфраструктура; соціальні фактори (життєвий рівень населення; культурні, етнічні, демографічні характеристики; рівень суспільної стабільності, дисципліни і правопорядку); стан інформаційної безпеки держави; рівень державної безпеки; людський фактор. До останнього часу панівною світовою тенденцією було максимальне використання в цілях Н. б. воєнних факторів, зокрема за рахунок гонки озброєнь. За нинішніх умов їхня роль залишається високою, але водночас остаточно виявилась абсурдність забезпечення Н. б. тільки за рахунок гонки озброєнь, насильницьких способів вирішення національних і міжнародних конфліктів. В умовах зростання взаємопов'язаності і взаємозалежності окремих держав, при збережені ні багатьох глобальних загроз Н. б. поступово перетворюється на складову загальної безпеки, зусиль усіх народів щодо збереження миру, демократизації, демілітаризації й гуманізації сучасних міжнародних відносин. Результатом існування та розвитку Н. б. є створення системи національної безпеки.

Система Н. б. з позиції синергетики постає як відкрита нелінійна динамічна система. Поки ще відсутня цілісна теорія, здатна пояснити зародження, існування та розвиток, можливі трансформації системи Н. б., виникнення джерел загроз системі, їх передбачення та нейтралізацію.

Слід зазначити, що проблема побудови системи Н. б. належить сьогодні до найактуальніших питань державної політики, політичної та військової наук. В роки незалежності України прийнято державні рішення з питань національної безпеки. Правову основу Н. б. становлять Конституція України, закони, інші нормативно-правові акти, а також визнані Україною міжнародні договори та угоди.

Національна безпека має інтегральний характер. Її забезпечення досягається об'єднаними зусиллями державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, спрямованими на реалізацію державної політики Н. б., основи якої визначені у Законі України "Про основи національної безпеки України". Її втілення в життя полягає у реалізації національних інтересів.

Серед державних органів у цій галузі слід зазначити насамперед такі: Верховна Рада, Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та Верховний Головнокомандувач Збройних сил України; Рада національної безпеки і оборони України як координуючий орган з питань національної безпеки і оборони при Президенті України; Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади, що вживає заходів для забезпечення обороноздатності, Н. б. України, громадянського порядку та боротьби зі злочинністю. Важливі функції у забезпеченні Н. б. виконують також Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, Генеральна прокуратура України, Національний банк України, міністерства і відомства.

Оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів забезпечує військова організація держави — Збройні сили України, Служба безпеки України, внутрішні війська, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонні війська України тощо.

Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року № 649-ІУ // Уряд, кур'єр. — 2003. — 30 липня. — № 139; Ліпкан В. А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки. — К., 2003.

В. Храмов




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити