Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Оріховський Станіслав Станіславович

Оріховський Станіслав Станіславович (1513 — 1566) — український просвітитель. Загальну освіту здобув у Перемишлі, у 1526 — 1542 pp. навчався в університетах Кракова, Відня, Віттенберга, Болоньї, Падуї, Риму. Три роки жив у сім'ї М. Лютера. З 1543 р. О. — парафіяльний священик у Перемишлі.

Автор численних праць канонічного, історико-філософського і правового характеру. Своє вчення про державу і право виклав у латиномовних творах «Відступництво Риму», «Про турецьку загрозу», «Розрив з Римом», «Напучення королю польському Сигізмунду-Августу», «Хроніки польські» (всі написані у 40-х — першій половині 50-х років XVI ст.), «Квінкункс, або Взірець польської корони», «Політія Польського королівства на кшталт аристотелівських політик», «Діалог, тобто Розмова стосовно екзекуції польської корони», «Про право природне» (всі написані в другій половині 50-х — 60-х роках XVI ст.) та ін. Умовно творчість О. можна поділити на два етапи: перший — приблизно до кінця 40-х років і другий — до кінця життя. На першому етапі творчості на О. помітний вплив справили ідеї реформації, на другому — він зайняв процерковні позиції. Найбільший інтерес для політичної теорії становлять, зокрема, два його твори: «Політія Польського королівства на кшталт аристотелівських політик» (1556), який залишився незакінченим, та «Польські діалоги політичні«(1563). У них О. подав своє бачення суті держави, форми правління, устрою та різних проблем політичної влади. Розробив низку порад королю щодо правління державою, зазначаючи, що в основі функціонування християнської держави повинно бути дотримання права. О. вперше в Східній Європі розробив так звану піраміду влади в Польщі і чітко зайняв позиції (на відміну від поглядів у молоді роки) підпорядкування світської влади духовній. Починаючи з 1560 р. почав гостро критикувати іновірців у Польщі, запропонував (чи не вперше) ідею православної і католицької унії. Для творів О. був характерний темпераментний полемічний стиль як латинською, так і польською мовами. Концептуальне бачення сутності держави і права, їх походження і джерел, ідеального державного правління, змісту і форм влади, взаємовідносин церкви і держави в О. складалося під впливом учень давніх мислителів, гуманістів ренесансної доби, біблійних постулатів.

Ідеальною формою державного правління О. вважав станову монархію, обмежену законом. Посада короля — виборна. Мета держави — задоволення безпеки та інтересів громадянина. Управління державою — «справа не для однієї людини», вона належить королю, сенату та суду. Король — лише «вуста закону», його слуга. Сенат об'єднує «найкращих людей благородного походження». Приниження ролі сенату, нехтування ним — шлях до тиранії. Закон є основою діяльності і незалежності суду.

С. Оріховський вважав, що управління державою — «найважча в світі справа». Тому він звертав увагу монарха на неприпустимість уподібнюватися бджолам і хапатися за все, оскільки у такому разі король перестане бути лідером, а перетвориться на «нещасного підданого нещасної держави». Монарх повинен оточити трон лицарями — людьми чесними, гідними, талановитими, не схильними до підлабузництва, інтриганства, дворушництва, лукавства. Просвітитель виходив з примату природного права перед законом. Закон для нього — «душа і розум держави». Але вище людських законів стоїть природне право як першооснова закону, запорука справжньої свободи, рівності і справедливості. Якщо людські закони суперечать природному праву, їх можна і потрібно змінювати чи скасовувати.

С. Оріховський, як він сам писав, був представником «руського народу в польській державі», усвідомлював себе українцем. Свої твори він часто підписував подвійним прізвищем (Оріховський-Роксолан, Оріховський-Русин). О. виступав проти міжнаціонального розбрату, справив істотний вплив на розвиток політико — правової думки, зокрема в Україні. Мав ораторський дар. Його промову «На похороні Сигізмунда І» було вміщено в антології «Промови славетних мужів», що вийшла друком у Венеції у 1559 р. (пізніше кілька разів перевидавалася у Венеції, Парижі, Кельні).

Сумцов Н. Ф. Станислав Ориховский // Киев. Старина. — 1888. — № 11; Литвинов В. Д. Проблема государства в трудах Ст. Ориховского// Отечеств, обществ, мысль эпохи средневековья. — К., 1988; Сас П. М. Українсько-польський мислитель доби Відродження. Станіслав Оріховський: на шляху до історизму нового часу // УІЖ. — 1991. — № 1; Недзельська Н. /., Недзельський К. К. Політичні погляди Станіслава Оріховського-Роксолана // Політологічний вісник. — 1993. — № 1; Українські гуманісти епохи Відродження. — Ч. 1-2. — К., 1995; Гуренко М. М. Проблеми прав і свобод людини у філософсько-правовій спадщині Станіслава Оріховського-Роксолана // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ. — 2001. — № 1; Мироненко О. М., Оріховський С. С. // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К., 2003. — Т. 4.

Ф. Медвідь






Personalised Essay Writing Service for You

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити