Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Політологічний словник

Панісламізм — релігійно-політична ідеологія і практика, в основу якої покладено концепцію єдності мусульман планети і необхідності їхнього згуртування в єдиній ісламській державі. Ідеї IL, висунуті в 70-х роках XIX ст. турецьким просвітителем Н. Кемалем, отримали подальший розвиток у працях ісламського реформатора Джамала ад-діна аль-Афгані. Інші прихильники П. послідовно виступали за створення єдиної мусульманської держави, яка протистояла б західним державам. Гасла П. сприяли успішній боротьбі проти колоніалізму, активізації національно-визвольного руху народів Індії, Індонезії, Судану та інших країн. Перемога Жовтневої революції (1917 p.) у Росії стимулювала практику використання ідей П. для "боротьби проти комуністичної експансії". У свою чергу, гасла боротьби проти П. стали своєрідним приводом — виправданням великомасштабних репресій сталінського режиму проти мусульманських релігійних діячів, керівних кадрів і інтелігенції всіх республік СРСР. Після закінчення Другої світової війни гасла П. було використано в ході спроб створити ряд військово-політичних блоків мусульманських країн, що відповідають інтересам колоніальних держав. Після краху колоніальної системи на основі ідей П. створюється більш поміркована і гнучка концепція єднання мусульман світу — концепція ісламістської солідарності. Вона містить як ідеї суспільно-політичної інтеграції мусульман, так і ідеї ісламізму мусульманського суспільства. Рух ісламської солідарності, що охопив більшість країн мусульманського світу, одним із своїх завдань вбачає підтримку багатими державами бідних країн. Оскільки лідером руху є Організація "Ісламська конференція" (ОІК), то велика кількість статутних цілей і завдання цієї організації стали своєрідними цілями — гаслами руху. Серед них такі: координація дій мусульманських держав у міжнародних організаціях і захист гідності, незалежності і національних прав усіх мусульманських народів. Створені під егідою ОІК численні міжнародні мусульманські банківські, науково-технічні, дослідні, освітні, інформаційні установи сприяють реалізації завдань руху ісламської солідарності. Учасниками руху розроблено проекти формування ісламського спільного ринку й організації об'єднаних ісламських націй зі своєю радою безпеки. На сьогодні панісламістські рухи не наголошують на створенні ісламського халіфату, мова йде насамперед про єднання мусульман відносно Заходу (передусім США) і Ізраїлю. Ісламістські рухи на сьогодні з'являються як реакція соціальних груп, розчарованих провалами "світського націоналізму" або напругою, що її викликала політика модернізації. Основними ідеологічними і пропагандистськими центрами руху ісламської солідарності є Всесвітня ісламська ліга (зі штаб-квартирою в Мецці) і Всесвітній ісламський конгрес (зі штаб-квартирою у Карачі). В їхніх засобах масової інформації є чимало публікацій, що розвивають ідеї "єдиної ісламської нації", "єдиної ісламської держави", "ісламського халіфату", "Сполучених штатів ісламу" та ін. їхні автори майбутнє мусульманського суспільства вбачають у єдиній ісламській державі або в конфедерації мусульманських країн. Надійними кроками на шляху до цієї мети розглядають започатковані в останні два десятиліття заходи для зміцнення позицій ісламу в різних країнах світу, такі, як запровадження мусульманських законів у Пакистані, Ірані, Афганістані, підготовка до здійснення аналогічних заходів у ряді інших країн, входження в ОІК молодих держав Центральної Азії, а також Азербайджану, розгортання будівництва ісламських центрів, мечетей, мусульманських навчальних закладів у країнах Азії, Африки, Європи й Америки, бурхливе відродження ісламу в Росії. Поряд з доцентровими тенденціями в ісламському світі існує і низка факторів, що перешкоджають ісламській консолідації (наприклад, наявність в ісламі різних конфліктуючих між собою напрямів, насамперед сунізму і шиїзму). Гострою проблемою на шляху ісламського єднання є династичні, міждержавні, етнічні і кланово-племінні протиріччя, а також проблеми "розділених народів" (Курдистан, Белуджистан, конфлікти між Іраком і Іраном, Йорданією, Кувейтом, Сирією, між Туреччиною і Сирією, Лівією, Саудівською Аравією й Алжиром, Суданом і т. ін.).

Левин З. И. Развитие основных течений общественно-политической мысли в Сирии и Египте. — М., 1972; Степанянц М. Т. Ислам в философской и общественно-политической жизни. — М., 2001; Политологическая энциклопедия. — М., 2003.

А. Кудряченко









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.