Під етнічною меншиною розуміють групу людей, яка відрізняється за своєю етнічною належністю від більшості населення держави.

Поряд з терміном «етнічна меншина» часто використовують термін «національна меншина». В Законі України «Про національні меншини» (прийнятому 25 червня 1992 р.) зазначено, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за походженням, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Національні меншини, що проживають в Україні, — це частини етносів, основне ядро яких зосереджене поза межами нашої держави, як правило, у формі самостійних етнополітичних організмів.

На жаль, у міжнародному праві єдиного поняття етнічної меншини досі не вироблено. В різних країнах його вживають у різних значеннях. У деяких країнах під етнічними меншинами розуміють усі народи, крім найчисленнішого, в інших — лише іммігрантські групи на відміну від корінних етносів. У деяких мусульманських державах під національними меншинами розуміють усіх, хто не сповідує державну релігію.

Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 p., на території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей. Дані щодо найчисленніших національностей, які мешкають в Україні.

Як видно з таблиці, у національному складі населення України більшість становлять українці (37 541,7 тис. чол., або 77,8 % загальної кількості населення). Найчисленніша меншина — росіяни — на дату перепису налічувала 8334,1 тис. чол., або 17,3 %.

Таблиця

Уряд, кур'єр. - 2002. - 28 груд.

Кожна меншина має власні актуальні проблеми, які виникають залежно від того, компактно чи ні проживають її представники (а відтак проблеми, наприклад, угорців і росіян значно різняться), наскільки прийнятними є умови імміграційного законодавства в країні, де проживає переважна частина того чи того народу (приміром, євреї чи поляки), наскільки ущемленими у своїх правах вони себе відчувають (тут значну роль відіграє питання задоволення політичних, матеріальних, релігійних, культурних, мовних потреб, які майже завжди розглядаються в комплексі, адже мова і релігія є визначальними соціальними чинниками для ідентифікації себе з якимось із народів).

Вимоги всіх національних меншин здебільшого зосереджуються навколо задоволення національно-культурних потреб — матеріального забезпечення розвитку національних культур, у тому числі функціонування національної преси та культурно-освітніх закладів.

Меншини мають різні товариства, які намагаються забезпечити культурно-освітні запити їх представників. Наприкінці 2001 р. було створено Конгрес національних громад, який опікується соціальними проблемами, питаннями освіти й законодавчої бази існування національних громад.

Із 2001 р. в Україні з метою підвищення ефективності здійснення державної політики у сфері міжнаціональних відносин, забезпечення прав національних меншин відновлено Державний комітет у справах національностей та міграцій.