Політологія у запитаннях і відповідях

16 Що ми розуміємо під поняттям «політична соціалізація»?

 

Політична соціалізація — це процес входження людини у світ політики, засвоєння нею досвіду, норм і традицій політичної культури. Це частина загальної соціалізації особи, її залучення до соціального досвіду, становлення як члена суспільства. У процесі політичної соціалізації особа отримує певні знання про політичне життя, набуває навичок громадянина, суб'єкта політичних відносин, в неї формуються певні орієнтири, установки у сфері політичної діяльності.

Отже, в результаті політичної соціалізації формується політична свідомість особи, закладаються підвалини її політичної поведінки. Проте без активного засвоєння цінностей політичної системи така соціалізація неможлива. Значну роль у ній відіграють політична практика, власний соціальний досвід особистості, а також її біопсихологічні характеристики. Треба усвідомити, що політична система — досить складне й неоднозначне утворення. Від неї особистість отримує суперечливі імпульси, що дають змогу зберегти свободу вибору цінностей, найбільш адекватних її соціальному досвіду і структурі.

Серед головних чинників процесу політичної соціалізації слід передусім назвати цілеспрямовані зусилля політичної системи щодо політичної освіти населення, а також соціалізуючий вплив вивчення цінностей і цілей системи, наступності в політиці і, звичайно, самовідтворенні системи. Особливого значення ці чинники набувають в часи переходу суспільства від тоталітаризму до демократії. В цьому випадку йдеться про цілеспрямоване формування нової, демократичної політичної культури суспільства.

До іншої групи чинників належить стихійний вплив на політичну свідомість і поведінку особи соціальної і політичної практики на макрорівні — міжнародних та внутрішніх реалій, глобальних проблем сучасності, економічної і соціальної ситуації, окремих політичних подій. Неабияке значення має мікросередовище — родина, школа, кола формальних та неформальних стосунків. Важливу роль відіграє також особиста участь індивіда в суспільно-політичному житті, адже саме у процесі практичної політичної активності відбувається перехід набутих знань у переконання, їх перевірка власним досвідом.

Таким чином, соціалізуючий вплив суспільства та політичної системи на особу багатогранний. Серед чинників та інститутів політичної соціалізації виокремлюють політичні й неполітичні. До перших належать державні й політичні інститути, партії, організації та рухи, до других — родина, система освіти, робота, коло неформальних стосунків, церква, засоби масової інформації.

Політична соціалізація, що розпочинається у ранньому дитинстві і триває впродовж усього життя, проходить два етапи. Перший — це становлення особистості, її формування як громадянина і набуття конституційного права участі у виборах. На цьому етапі особистість накопичує політичні знання, засвоює основні політичні цінності й орієнтації. На другому етапі додається досвід власної політичної активності, засвоюються нові соціальні й політичні ролі.

Результати політичної соціалізації безпосередньо відображаються у практичній участі особи в суспільно-політичному житті, у ступені реалізації нею своєї ролі як суб'єкта політики.

Є кілька типів політичної соціалізації:

          гармонійний, що відображає психологічно нормальну взаємодію людини та інститутів влади, раціональне ставлення індивіда до держави, усвідомлення ним своїх громадянських обов'язків;

          гегемоністський, який свідчить про негативне ставлення людини до будь-яких соціальних і політичних систем, окрім «своєї»;

          плюралістичний, що відображає визнання людиною рівноправності з іншими громадянами, здатність змінювати свої політичні уподобання, можливість переходу до нових ціннісних орієнтацій;

          конфліктний, що формується на основі міжгрупової боротьби, протистояння взаємозалежних інтересів; мету політичної участі його представники вбачають у збереженні лояльності до своєї групи та підтримці її в боротьбі з політичними супротивниками.

Розрізняють також типи особистості. «Активісти» завжди виявляють активну позицію у ставленні до політики та влади. «Компетентні спостерігачі» цікавляться політикою, розуміють її значення, але не прагнуть брати в ній участь. До таких, як правило, належать вчені та письменники. «Компетентні критики» ставляться до політики вкрай негативно. «Пасивні громадяни» не цікавляться політикою, вони аполітичні, хоча й не відчужені від неї. «Аполітичні громадяни» категорично відкидають особисту участь у політиці, живуть ніби поза політичною системою.

 






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.