Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Політологія у запитаннях і відповідях

66 Яку роль відіграють релігійні організації і рухи у політичній системі суспільства? Які релігійні проблеми стоять нині перед Україною?

 

Релігія відіграє помітну роль у житті будь-якого суспільства та держави. Взаємовідносини між релігією та політикою доволі складні й за певних історичних умов виявляються по-різному. Релігія як одна із форм суспільної свідомості по-своєму пояснює світ, регулює стосунки між людьми.

Складну взаємодію політики і релігії пояснюють по-різному. На думку одних дослідників, релігія та політика явища абсолютно не сумісні. Це два різні світи, що не перетинаються. Вони вважають, що принципова відмінність між цими категоріями пов'язана з практичною діяльністю. Свою думку вони обґрунтовують тим, що християнством надто часто зловживали для обстоювання суто групових цілей.

Прихильники іншого погляду, навпаки, наголошують на тому, що християнство упродовж століть згуртовувало людей для боротьби проти зовнішніх ворогів, для подолання внутрішніх криз. Таким чином, воно включалося до кола політичних інститутів і в масовій свідомості сприймалось як ідеологія. Зазначимо, що це характерно не лише для християнства, а й для інших релігій.

І нарешті, ще один погляд полягає у прямому ототожненні релігії та політики. Такі переконання притаманні марксизму, який розглядав служителів церкви як політичних супротивників, а антирелігійній боротьбі надавав політичного характеру.

Найкоректнішою є теза про взаємовплив політики та релігії на кількох рівнях: духовних явищ, організацій, окремих людей.

Які є типи взаємодії політики та релігії? Найпоширеніший з них державна релігія, яка здебільшого виконує функцію підтримки та виправдання цінностей того чи того суспільства. Державна релігія існує у Великій Британії, Ісландії, Данії, Швеції, Норвегії та більшості мусульманських країн.

Другий тип — «громадська релігія». Як правило, такий статус має релігія в тих демократичних державах, де надається свобода вибору тієї чи тієї віри. У таких країнах держава узгоджує відносини між політикою та релігією, ураховуючи інтереси представників різних віросповідань, але так, щоб при цьому не порушувалися права невіруючих громадян.

Третій тип — «світоглядна релігія» — полягає в тому, що релігійні вірування ідентифікують з певними політичними та ідеологічними переконаннями. За таких умов церква встановлює єдино правильну для її послідовників соціально-політичну орієнтацію. Такого принципу, зокрема, дотримується католицька церква.

Четвертий тип взаємодії — теократична модель — характерний для сучасних мусульманських країн, у яких подекуди відбувається об'єднання світської та духовної влад або навіть ліквідація світської. Наприклад, в Ірані аятола Хомейні розробив концепцію, за якою фактично обґрунтовується необхідність ліквідації світської влади з метою надання суспільству істинно ісламського характеру шляхом створення мусульманської громади — держави.

Політика і релігія мають низку спільних функцій, проте слід пам'ятати, що деякі з них, наприклад інтегративна, за певних обставин можуть перетворитися на дезінтегративні.

Діалектика взаємодії політики і релігії виявляється у політизації релігії та релігієзації політики.

Релігієзація політики виявляється у: необхідності врахування міри релігійності суспільства та ставлення до релігії різних верств населення; усвідомленні ролі віруючих та їхніх організацій у розв'язанні соціально-економічних завдань; використанні релігійного чинника для досягнення політичних цілей; демократичному спілкуванні державних і партійних лідерів з церквою; створенні можливостей для релігійного виховання в недержавних навчальних та виховних закладах; використанні церквою державних засобів масової інформації для пропаганди віровчень; розробці політики, що забезпечує нормальні умови для віруючих.

Політизація релігії знаходить свій вияв у: участі служителів культу та релігійних організацій у політичній діяльності; функціонуванні політичних партій та рухів на релігійній основі; участі церкви у врегулюванні політичних та соціальних конфліктів тощо.

Стан релігійного життя в сучасній Україні тотожний загальнополітичному, хоча церква вже давно відокремлена від держави, а відносини між ними регулюються законодавчо. 23 квітня 1991 р. було прийнято Закон Української PCP «Про свободу совісті та релігійні організації», а 23 грудня 1993 р. Закон України «Про внесення доповнень і змін до Закону Української PCP «Про свободу совісті та релігійні організації». На державному рівні проблеми релігійного життя регулюються ст. 35 Конституції України. Поряд із вищими державними структурами цими питаннями займаються Державний комітет України у справах релігій та відділи у справах релігій обласних державних адміністрацій.

Україна — багатоконфесійна держава. У ній офіційно діють понад 24,3 тис. релігійних громад 105 конфесій, напрямів і сект.

Із зареєстрованих релігійних організацій на початок 2001 р. налічувалось: православних — 13 159, католицьких — 4275, протестантських — 6099, громад іудейського віровизнання — 238, громад мусульман — 357, організацій східних культів — 73, інших — 110. Крім того, діяли 1094 незареєстровані релігійні організації. Найчисленнішими серед них є Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ—МП); Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ—КП); Українська автокефальна православна церква (УАПЦ); Українська греко-католицька церква (УГКЦ); Римо — католицька церква (РКЦ); євангельські християни — баптисти (ЄХБ); християни віри євангельської (ХВЄ); адвентисти сьомого дня (АСД); свідки Єгови; мусульманська, реформатська та іудаїстська церкви.

У результаті демократичних перетворень в Україні релігійні організації отримали широкі можливості щодо міжнародних відносин з одновірцями. Вже стали традиційними двосторонні обміни делегаціями, виїзди віруючих України до різних країн, участь у міжнародних конгресах та конференціях. Широко практикуються візити іноземних священнослужителів та місіонерів на запрошення релігійних організацій України. Так, у червні

 

Таблиця

Релігійні організації в Україні (на початок 2001 р.)

Релігійні організації

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Усього

15 784

17 045

18 162

19 631

21 018

22 518

24 311

Центри, управління (єпархії, діецезії тощо)

154

161

179

192

204

221

241

Громади

15 309

16 583

17613

19 005

20 309

21 693

23 400

Монастирі

152

147

172

198

232

250

277

Місії

91

79

104

123

144

184

214

Братства

29

17

26

27

35

49

53

Духовні навчальні заклади

49

58

68

86

94

121

126

Кількість священнослужителів

14018

15315

16 429

17 798

19312

21 281

22 626

Кількість недільних шкіл

4529

4597

5032

5642

6400

7165

7684

2001 р. відбувся візит в Україну Папи Римського Івана Павла II, який мав духовне, суспільне й політичне значення. Це був офіційний візит найвищого правителя Держави Ватикан на запрошення Президента України і водночас паломництво Вселенського архієрея як глави Католицької церкви до своїх вірних. Зустріч з Іваном Павлом II засвідчила прихильність українців до європейського шляху розвитку держави.

Які релігійні проблеми стоять нині перед Україною?

По-перше, це розкол в Українській православній церкві, адже роз'єднане на три гілки православ'я — явище деструктивне й протиприродне. УПЦ—МП, УПЦ—КП та УГКЦ ведуть між собою жорстку боротьбу за храми, парафіян, фінанси. Вони обтяжені внутрішніми проблемами розбудови церковних структур (управління, шкільництва, монастирів, місій, видавництв тощо). Ці церкви активно шукають прихильників в Україні й за її межами.

По-друге, розбрат і протистояння, войовнича атмосфера у найчисельнішій і найвпливовішій Українській православній церкві негативно позначилися й на інших конфесіях (іудейській, мусульманській та ін.).

По-третє, окремі народні депутати України, рухи та партії, сподіваючись на політичні дивіденди, вдалися до політизації релігії, завдавши суспільству неабиякої шкоди.

По-четверте, негативно впливає на релігійну обстановку в державі активне впровадження зарубіжними місіонерами нетрадиційних для України релігійних течій. Україна стала своєрідним полігоном для модерного окультизму (спіритизму, екстрасенсів, астрологів, віщунів тощо).

 









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.