Українська мова (за професійним спрямуванням)
Опорні конспекти

Тема 2. Особливості української орфографії у професійному мовленні та її значення для правильного оформлення ділових паперів

 

5. Подвоєння літер на позначення подовження і збігу приголосних. Подвоєння приголосних на письмі

 

В українській мові подвоєння приголосних відбувається внаслідок:

1)  збігу однакових приголосних звуків на межі значущих частин слова: беззбройний, цінний;

2)  фонетичного процесу уподібнення давнього суфіксального й до попереднього приголосного, тобто прогресивної асиміляції: життя, ніччю, колосся.

В обох випадках довгі приголосні звуки на письмі позначаються двома однаковими літерами. Тому при пояснені подвоєння слід розрізняти, коли воно спричинене збігом однакових звуків, що належать до різних значущих частин слова, а коли є результатом прогресивної асиміляції.

Подвоєння відбувається:

1)  при збігу двох однакових літер на межі: а) префікса й кореня беззмістовний, відданий; б) кореня і суфікса: корінний, законний, годинник; в) двох суфіксів: письменник, іменник; г) основи дієслова і постфікса - ся: розрісся, піднісся; д) двох частин складноскороченого слова: міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат);

2)  у наголошеннях прикметникових і прислівникових суфіксах -енн-, -анн-: священний, непримиренний, мерзенний, невблаганно, старанно.

Примітки:

1.  В українській мові, на відміну від російської, н ніколи не подвоюється у суфіксах дієприкметників: нагороджений, сказаний, рублений.

2.  Не подвоюється н також у прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан-, -ин-, - ін- (-їн-): морквяний, лебединий, чаїний.

3.  Немає подвоєння у прикметниках шалений, довгожданий, буквений, потомствений;

3) подовжуються приголосні звуки д т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, що стоять між голосними:

а)  у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, рілля, стаття (але: статей);

б)  у деяких іменниках середнього роду ІІ відміни з кінцевим -а (графічно -я): знання, життя, зілля, читання. Подовження зберігається й у похідних прикметниках: життєвий;

в)  в іменниках жіночого роду ІІІ відміни в орудному відмінку однини: сіллю, заповіддю, міццю, ніччю;

г)  у деяких прислівниках: навмання, спросоння, зрання, попідтинню, попідвіконню;

4) подовжується звук л в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти;

5) подовжуються приголосні у словах: Ганна, ссати, бовваніти, ссавці, овва.

Примітки: 1. Приголосні д, т, з, с, ц, л, н. ж, ч. ш, не подовжуються, якщо вони стоять після приголосного перед голосним: повністю, честю, щастя, радістю, Поволжя.

2. Не подовжуються тверді приголосні, зокрема губні на р: сім’я, любов’ю, матір’ю.

Слід пам’ятати, що подовжуються тільки м’які приголосні звуки, які стоять між голосними.

Слід пам’ятати:

1.  Дві літери для передачі збігу двох однакових приголосних пишемо на межі:

а)  префікса й кореня українських слів, а також слів іншомовного походження, якщо існують відповідні непрефіксальні утворення: віддати, оббризкувати, беззахисний, ірраціональний (є раціональний), імміграція (є міграція), але: акліматизація, анотація, конотація;

б)  префікса й префікса: возз’єднати, беззастережний, беззмінний, піддослідний;

в)  кінця першої та початку другої частини складноскорочених слів: юннат (юний натураліст), військкор (військовий кореспондент), страйкком (страйковий комітет); меддопомога (медична допомога);

г)  кореня або основи на н(нь) і суфіксів н, н, ник, ниц(я): законний, стінний, осінній, віконниця, шестигранник, тваринник, письменник, але: священик.

ґ) основи дієслова минулого часу на с і постфікса ся: розрісся, перетрясся, нісся, пасся.

2.  Подовження приголосних передається на письмі двома однаковими літерами:

а)  у наголошених суфіксах -енн, -а/нн прикметників, а також у похідних іменниках із суфіксом -ість і прислівниках: численний, численність; нездійсненний; нездійсненність, нездійсненно, невблаганний, невблаганність, невблаганно, священний, блаженний, але: шалений, жаданий, довгожданий;

б)  у деяких словах: бовван, Г анна, лляний овва, ссати та похідних від них.

3.  Подовження приголосних д,д’, т,т’, з’, с’, ц’, д, л’, н’, ж’, ч’, ш’ у позиції між голосними передається на письмі:

а)  в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни, крім родового множини із нульовим закінченням: обличчя, обличчю, обличчям, на обличчі, але: облич, почуттів, відкриттів (і відкрить); Запоріжжя, Полісся, але: Поволжя, безсмертя (позиція не між голосними);

б)  в усіх відмінках деяких іменників і відміни, крім родового множини із закінченням -ей: Ілля, Іллі, Іллю, Іллею, на Іллі, Іллє; рілля, ріллі, ріллю, ріллею; суддя, судді, суддю, суддею, суддів; стаття, статті, статтю, статтею, але: статей;

в)  у похідних словах, утворених від іменників двох попередніх груп: гіллястий, гіллячка, життєвий, життєрадісний, життєлюбність, суддівський, суддівство, Іллева (книга), але: статейний;

г)  в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: сіллю (сіль), глибінню (глибінь), річчю (річ), сумішшю (суміш), упряжжю (упряж), але: радістю, смертю, жовчю (радість, смерть, жовч - слова закінчується двома приголосними), кров’ю, Об’ю (кров, Об - основа не на м’який і не на шиплячий);

ґ)  у деяких прислівниках: зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню;

д)  в особових формах дієслова лити(ся) і похідних від нього: ллю, ллєш, ллються, виллєш, розіллються.

4.  в іншомовних словах:

а)  у власних назвах та похідних одиницях зберігається подвоєння літр на позначення однакових приголосних, якщо воно є у мові, з якої слово запозичене: Андорра, Голландія, Калькутта, Яффа, Пікассо, Россіні, андоррський, голландець, калькуттський, яффський;

б)  у загальних назвах літери звичайно не подвоюються: алея, колона, програма, екскурсія, бароко, інтермецо, стакато, беладона, фін ват (але: Ватт). Виняток із цього правила становлять слова: аннали (літопис, хроніка), бонна (іноземна вихователька), білль (законопроект), бритти (народ), брутто, булла (грамота папи римського, послання), ванна, вілла, гамма (грецька літера), дурра (вид рослини сорго), мадонна, манна (вид лишайника; сік ясеня), мірра (ароматична смола), мотто (дотепний вислів; епіграф), мулла, нетто, панна, пенні (грошова одиниця), панно (настінна прикраса), тонна.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити