Тема 4. Українська фразеологія та її місце у професійному мовленні. Українська лексикографія. Словотвір у діловій мові

 

3. Особливості словотвору у професійному мовленні. Правопис префіксів та суфіксів

 

Більшість префіксів, що вживаються в українській мові, мають правописні особливості. Їх пишуть за певними орфографічними правилами, і вони є орфограмами.

1.  Перед буквами, що позначають голосні та дзвінкі й сонорні приголосні звуки, пишеться префікс з-: згаяти, зорати, зв’язати, зробити.

2.  Перед глухими приголосними к, п, т, ф, х вимовляється і пишеться префікс с-: сказати, спитати, стерпіти, схвалити, сфотографувати.

3. Якщо корінь слова починається сполученням приголосних, то вживається префікс зі- (варіант префікса з-): зібраний, зітхнути, зізнання, зірвати.

4.  Префікси роз-, без-, воз-, через- завжди пишуться з буквою з: розвиднілось, возвеличити, безсистемний, черезсідельник.

5.  Префікси пре-, при-, прі- різняться значенням:

а)  префікс пре- в українській мові виражає найвищий ступінь ознаки, якості й своїм значенням близький до слова дуже (предобрий, премудро, пречудово);

б)  префікс при- має значення приєднання, наближення (приписати, прилетіти, приклеїти); частковості дії (присісти, причинити); результату дії (приборкати, прив’язати);

в)  префікс прі- вживається тільки у словах прізвище, прізвисько, прірва.

6.  У префіксах від-, під, над-, об-, між- кінцевий приголосний не змінюється: відзначати, обстеження, міжрайонний, підходити, надрізати.