Тема 4. Українська фразеологія та її місце у професійному мовленні. Українська лексикографія. Словотвір у діловій мові

 

4. Зміни голосних та приголосних при словозміні та словотворенні

 

При творенні нових слів та їх форм певних фонетичних змін зазначають деякі приголосні. Ці зміни відтворюються і на письмі.

1.  Перед суфіксами ськ(ий), ств(о) змінюються приголосні г, ж, з, к, ч, ц, х, ш, с:

а)  х, ш, с + ськ(ий), ств(о) = ськ(ий), ств(о): птах - птаство, товариш - товариський, товариство, Одеса - одеський;

б)  г, ж, з + ськ(ий), ств(о) = зьк(ий), зтв(о): Париж - паризький, Ладога - ладозький, боягуз - боягузтво, Кавказ - кавказький;

в)  к, ч, ц + ськ(ий) , ств(о) = цьк(ий), цтв(о): козак - козацький, викладач - викладацький, молодець - молодецький, молодецтво.

Інші приголосні перед суфіксами ськ(ий), ств(о) зазначають змін лише у вимові, а на письмі зберігаються: барт - братський.

Примітка. У деяких прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження, приголосні г, к, х, ш перед суфіксами ськ(ий), ств(о) не змінюються: казах - казахський, тюрк - тюркський.

2.  При творенні іменників із суфіксом ин(а) змінюються групи приголосних:

а)  цьк на чч : козацький - козаччина, донецький - Донеччина (але: галицький - Галичина);

б)  ськ, ск, сок на щ: полтавський - Полтавщина, пісок - піщина, віск - вощина;

3.  При творенні іменників та прикметників із суфіксом ан групи приголосних ск, шк. Змінюються на щ(шч): віск - вощаний, вощанка, дошка - дощаний.

4.  При творенні багатьох форм дієслів ІІ дієвідміни групи приголосних ск, ст змінюються на щ (шч), а зк на жч: вереск - верещати, простити - прощати, брязк - бряжчати.

5.  при творенні форми вищого ступеня прикметників та прислівників за допомогою суфікса ш(ий) приголосні г, ж, з змінюються на жч, а приголосний с - на шч: дорогий - дорожчий, дужий - дужчий, високий - вищий (вище), але: легкий - легший (легше). Це стосується також дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: вужчати, дужчати.

6.  Приголосні основи к, ц перед суфіксом н змінюються на ч: вік - вічний, вічність, вічно; молоко - молочний; місяць - місячний; пшениця - пшеничний.

Примітка. Виняток становлять слова: торішній, дворушник, соняшник, рушник, рушниця,сердешний (у значенні «бідолашний»), мірошник.

 

Чергування приголосних

Чергування звуків - закономірна заміна одного звука іншим у у тому самому чи спорідненому слові:

Г-З-Ж: нога-нозі-ніженька

К-Ц-Ч: рука-руці-рученька

Х-С-Ш: вухо-у вусі-вушенько

Г-ДЗ-ДЖ: герлига - ґерлизі-герлидженька

1.  Д-ДЖ: садити - саджу - посаджений

2.  ЗД-ЖДЖ: іздити - їжджу

3.  Т-Тч: платити - плачу

4.  СТ-Щ: захистити-захищу

 

Зміни голосних

Чергування О, Е, з І.

Чергування - це постійні закономірні зміни в одних і тих же частинах слів.

Чергування О, Е з І властиве тільки українській мові. Воно відбувається або при зміні форми слова або при творенні нового слова.

Нога - ніг (зміна форми слова)

Село - сільський (творення нового слова)

Це чергування пов’язане з відкритими і закритими складами: у відкритому складі О або Е змінюється на і у закритому (закритим називається склад, що закінчується на приголосний звук, відкритим - що закінчується на голосний).

Рік - року

Осінь - осені

Але О, Е у відкритих складах не завжди чергується з і у закритих. Чергування не відбувається у таких випадках:

1)  коли О,Е вставні: свічка - свічок, думка - думок

2)  коли О, Е випадні (тобто О та Е чергуються з нулем звука) жовтень – жовтня; ставок - ставка

3)  у звукосполученнях -оро, -оло, -єре, -еле: нагорода - нагород, долоня - долонь

Але: борода - борід, голова - голів, череда - черід (стадо), береза - беріз, дорога - доріг, борона - борін, корова - корів.

Слід запам’ятати ряд слів, у яких не відбувається чергування О, Е з І

Межа - меж, Субота - субот, вимога - вимог, тривога - тривог, потреба - потреб, оздоба - оздоб (украшение), гондола - гондол, альвеола - альвеол, озеро - озер, перо - пер, донець - донця (хоч Донець - Дінця (річка)), борець - борця, хлопець - хлопця, дозірець - дозорця.