Тема 8. Особливості усного професійного спілкування

 

5. Засоби милозвучності української мови

 

Українська мова відзначається милозвучністю. Це одна з природних тенденцій у закономірному розвитку та вдосконаленні. Потреба милозвучності зумовила спрощення груп приголосних, важких для вимови: [стн], [ждн], [здн], [стл], [рдц], [лнц], [рнч]: тижневий, обласний, серце, сонце, гончар тощо.

Створенню милозвучності сприяє існування фонетичних варіантів слів, які виникають в результаті чергування звуків [у]-[в], [і]—[й]: упевнитись — впевнитись, уперед — вперед, увесь — ввесь (і весь), учений — вчений, іти — йти, пішла в поле, піиіое у поле, батьків і дітей.

Фонетичними варіантами виступають прийменники з, із, зі (з книжки, зі сходу, із школи); у, у в, у (увійшла в хату, ввійшов у хату, бачив уві сні).