Безпека життєдіяльності - Я. І. Бедрій 2009

Вступ


Безпека життєдіяльності (БЖД) — наука про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває [1].

Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифікації шкідливих чинників і вивчення їх впливу на людину і навколишнє середовище. Разом з тим розробляються заходи і способи захисту людей в умовах виникнення надзвичайних ситуацій(НС) техногенного, природного характеру та під час війни [2].

У цілому БЖД суспільства забезпечується державними програмами, котрі містять:

— розробку та проведення природоохоронних заходів;

— систему профілактики та захисту здоров'я населення;

— заходи щодо забезпечення громадського порядку;

— систему оборонних заходів;

— заходи щодо захисту населення під час загрози або виникнення НС техногенного, природного або воєнного характеру;

— підготовку фахівців та інженерних кадрів, які знають основи БЖД, вміють вживають заходи щодо захисту людей і навколишнього середовища.

Загалом курс БЖД ґрунтується на знаннях інженерної психології, фізіології людини, охорони праці, екології, цивільної оборони. БЖД має світоглядно-професійний характер.

Теоретичним підґрунтям БЖД є наука про ризик. Складові елементи БЖД: гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину, про суспільство. Вважається, що розгляду потребує питання про необхідність введення до навчальної програми основ теології, парапсихології, астрології тощо [3].

Курс БЖД призначений навчити:

— усвідомлювати, що в центрі уваги має бути людина як головна цінність держави;

— ідентифікувати небезпечні і шкідливі чинники та створювати безпечні умови життєдіяльності людей на території держави;

— проектувати нову техніку і технологічні процеси згідно з сучасними вимогами екології та безпеки їх експлуатації з урахуванням стійкості функціонування об'єктів народного господарства та технічних систем;

— прогнозувати можливу обстановку і приймати адекватні рішення в умовах НС щодо захисту населення та персоналу об'єктів від можливих наслідків НС.

Забезпечення безпеки життєдіяльності людини завжди було одним з найважливіших завдань розвитку цивілізації людства.

Умови праці розглядаються в працях Аристотеля (378 — 322 рр. до н.е.), Гіппократа (400-377 рр. до н. е.).

Відомий лікар епохи Відродження Парацельс (1493—1544 рр.) вивчав небезпеки, які пов'язані з гірництвом. Його слова «Все є отрутою і все є ліками — тільки доза робить речовину отрутою чи ліками» — лежать в основі принципу нормування.

М. В. Ломоносов (1711 — 1765) написав основоположні праці про безпеку в гірництві.

В XIX і XX ст. у зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості цими проблемами займається багато вчених. В.Л. Кірпічов (1845 — 1913), О. О. Прес (1857-1930), Д. П. Нікопольський (1855 — 1918), В. О. Левицький (1867 — 1943) та ін.

Рівень безпеки людини у міру розвитку цивілізації постійно зростає. Людство перемогло епідемії холери, віспи, чуми, тифу, поліомієліту. Середня тривалість життя людини у найрозвиненіших країнах світу становить майже 77 років і продовжує зростати.

Проте розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, призвів до появи цілу низку нових проблем. Перш за все, до надзвичайного зростання ступеня ризику травматизму та загибелі людей під час взаємодії зі складними технічними системами на виробництві, транспорті, в побуті.

Заданими Всесвітньої організації охорони здоров'я, смертність від нещасних випадків у нас час займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому гинуть переважно працездатні люди віком до 40 років. Так, за статистичними даними, які наводилися на VI конгресі ергономічної асоціації (Вашингтон, 1976), в Англії в 1946 р. смертність від інфекційних захворювань у 2 рази перевищувала смертність від нещасних випадків. У 1961 р. ситуація різко змінилася: загибель від нещасних випадків у 3 рази перевищила загибель від інфекційних захворювань.

На виробництві в США щороку гине майже 14 тис. чоловік і отримують травми 2,3 млн. осіб. На транспорті гине близько 45 тис. осіб і понад 2 млн. стають інвалідами. Під час взаємодії із сучасною складною побутовою технікою кожного року гине 27,5 тис. людей і 4,5 млн. стають інвалідами.

У світі, враховуючи усі нещасні випадки, пов'язані з використанням машин, обладнання, технічних пристроїв, кожного року страждає понад 10 млн. чоловік, а близько півмільйона — гинуть.

В СРСР, за даними першого відкритого статистичного щорічника «Народне господарство в 1987 р.», кількість померлих у працездатному віці від нещасних випадків, отруєнь та травм в 1980 р. було 175, в 1985 р. — 144 особи із розрахунку на 100 тис. мешканців.

В 1990 р. в СРСР від аварій, пожеж, нещасних випадків та з інших причин на виробництві загинуло 325 973 особи, близько 30 тис. стали інвалідами, 20 млн. отримали травми.

В Україні в 1994 р. лише у побутових умовах загинуло 72437 осіб, в 1993 р. — 66007, зростання кількості загиблих становить близько 10% за рік (понад 60 тис.).

Аналіз причин травматизму та загибелі людей свідчить, що вони часто зумовлені недбальством з боку людини, незнанням наслідків своєї діяльності, небезпечними чинниками виробництва та навколишнього середовища, а також конструктивними недоліками техніки, засобів відображення інформації, органів керування машинами та механізмами.

Світова статистика свідчить, що причиною більшості (60-80%) нещасних випадків, по-перше, є невміння потерпілими передбачити, розпізнати, на перший погляд приховану небезпеку, а також невміння оцінювати ступінь ризику й узгоджувати його зі своїми можливостями.

По-друге, зростання числа випадків технологічних катастроф (аварії на АЕС, на хімічних та інших небезпечних виробництвах, нещасні випадки на транспорті тощо) зумовлене зниженням реальної надійності пристроїв, зроблених людиною, та помилками персоналу підчас їх експлуатації. З'явився страх втратити контроль над технікою.

Досить згадати Чорнобиль, загибель теплохода «Адмірал Нахімов», вибухи на залізниці в Арзамасі та Свердловську, катастрофу на перегоні Челябінськ — Уфа. З грудня 1984 р. на заводі «Юніон-карбайт» сталося витікання метилізоціаніту: загинуло 3750 осіб, 20 тис. стали інвалідами, 200 тис. отримали різні захворювання.

20 грудня 1988 р. при зіткненні суден у протоці Таблас загинуло 5393 особи.

На підприємствах України сконцентровано багато потенційно небезпечних виробництв, котрі можуть вийти з-під контролю людини, тобто існує можливість виникнення аварії.

В Одеській області в 1994 р. сталося 10 надзвичайних випадків, у яких загинуло 6 осіб і 143 отримали поранення(на території області розташовано 16 вибухонебезпечних об'єктів).

На території Львівської області розташована велика кількість підприємств, в технологічному процесі яких використовуються сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), котрі у випадку викиду в атмосферу або при потраплянні на поверхню землі в кількостях, що перевищують граничнодопустимі концентрації, можуть спричинити шкідливу дію на людей, тварини, рослини. До найпоширеніших в області СДОР слід віднести аміак, хлор, кислоти. На деяких підприємствах в технологічному процесі застосовуються радіоактивні речовини. Тут порушення правил експлуатації може призвести до викиду, витікання, розпилення радіоактивних речовин і відповідно до зараження місцевості.

15 вересня 1983 р. на Стебниківському калійному заводі (Львівська область) прорвало плотину відстійника і відбувся викид залишкових продуктів (4,5м3) отруйних солей. Вся ця маса спрямувалася у балки, малі річки і через 25 км потрапила в ріку Дністер. Місцевими органами влади, штабами ЦО були вжиті термінові заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Своєчасно було сповіщене населення. Аварійні команди вивели з небезпечних районів людей, сільськогосподарських тварин. Внаслідок своєчасно вжитих заходів масштаби та наслідки аварії були суттєво обмежені.

Відбулися значні зміни у ставленні людини до ризику. Техніка так владно увійшла в наше життя, що багато людей забувають про небезпеку для життя та здоров'я — звикають порушувати правила техніки безпеки як на виробництві, так і в побуті.

Сучасне виробництво потребує зміни поглядів на роль та місце людини. Комп'ютеризація та роботизація виробництва, використання нових технологій та матеріалів суттєво змінюють характер виробничої діяльності людини. Ліквідується примітивна праця, яка вимагає монотонних фізичних операцій та шаблонної розумової діяльності. Зростає потреба у творчій висококваліфікованій праці, яка має інженерно-технічний характер.

Водночас складність та, як правило, високий рівень автоматизації технологічних процесів збільшують відповідальність людей за функціонування технічних пристроїв, значно підвищують плату за помилку, припущену через обмежені здібності, знання чи недбальство. Сьогодні від технічно грамотної експлуатації обладнання, своєчасно прийнятого рішення залежить безпека, здоров'я і навіть життя великої кількості людей, стан навколишнього середовища.

По-третє, істотне збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище від життєдіяльності людини досягло, з точки зору багатьох вчених, граничного рівня, що становить загрозу існуванню людини як біологічного виду. Безглузде виробництво зброї, зростання кількості атомних електростанцій, великий економічний потенціал, урбанізація, гіпертрофований розвиток автомобільного транспорту, хімічних та шкідливих підприємств, інші антропогенні впливи істотно змінили якість води, повітря та інших характеристик природного середовища, зробили життя людини значно не безпечнішим.

Зростання кількості стихійних лих пов'язується з діяльністю людини. Потрібно замислитись над таким фактом: з 1960 по 1990 р. кількість стихійних лих на Землі зросла у 2 рази і продовжує зростати.

По-четверте, досягнення потенційної ефективності технічних систем неможливе з багатьох причин: неузгодженість рівня розвитку та підготовки людини з особливостями техніки; неузгодженість можливостей людини з параметрами обладнання, що особливо проявляється за умов дефіциту часу, інформації та дії зовнішніх чинників; низький рівень відповідальності людей за результати своїх дій; відсутність особистої зацікавленості у досягненні найвищих результатів.

Розв'язання цих проблем потребує комплексного вивчення принципів взаємодії людини з технікою(машиною) та навколишнім середовищем. Потрібно змінити психологію людини та рівень її навчання для дій в складних, надзвичайних обставинах, які виникають внаслідок аварій, катастроф. Психологи зазначають, що сучасна людина більше боїться корови чи коня на пасовищі, ніж деталей машин, що швидко обертаються, чи автомобіля, який мчить назустріч. Водночас, опинившись у нестандартній ситуації, яка вимагає негайних чи точних рішень, люди раптом стають безпорадними перед обставинами, неспроможними вирішувати найпростіші, але часто важливі для їх життя та здоров'я (і для оточення), проблеми.

Досягнувши значного прогресу в боротьбі з хворобами, у розвитку науки і техніки, людство ще не спроможне ефективно боротись з нещасними випадками та їх наслідками — травмами.

Переважно це зумовлене значними прогалинами у вихованні та освіті людини. Недоліки існуючої системи освіти та підготовки кадрів зумовлюють високі показники побутового та виробничого травматизму і смертність. Існує думка, що інфантильна щодо власної та суспільної безпеки ментальність людини не формує адекватної небезпечним життєвим ситуаціям лінії поведінки [3|. Щоб зберегти життя і здоров'я, людина повинна знати про небезпеки у навколишньому середовищі, вміти їх виявляти, знати засоби захисту.

Все це зумовило появу нової дисципліни — «Безпека життєдіяльності» та викладання її у вузах.

Мета нової дисципліни — удосконалення народної освіти з питань безпеки діяльності людини на виробництві, транспорті та в побуті.

БЖД об'єднала в єдине ціле питання, які вивчались на курсах «Охорона праці», «Цивільна оборона», «Промислова екологія», а також розглядає низку інших питань, які раніше не вивчались. Вона охоплює досягнення в галузі таких наук, як психологія, ергономіка, соціологія, фізіологія, гігієна, теорія надійності, акустика та ін.

Це якісно нова дисципліна, яка вивчає небезпеки, що загрожують людині, закономірності їх виявлення та способи захисту від них.

БЖД розглядає проблеми охорони здоров'я та безпеки людини у навколишньому середовищі, виявляє та ідентифікує небезпечні і шкідливі чинники, шляхи їх зниження до допустимих норм, розробляє методи і засоби захисту людини та ліквідації наслідків небезпечних і надзвичайних ситуацій.

Мета вивчення БЖД — озброїти майбутніх фахівців теоретичними знаннями та практичними навичками, необхідними для:

— розробки безпечних та нешкідливих умов життєдіяльності людини;

— проектування нової техніки та технологічних процесів згідно з сучасними вимогами з екології та безпеки їх експлуатації з урахуванням стійкості функціонування об'єктів та технічних систем;

— прогнозування та прийняття адекватних рішень в умовах надзвичайних ситуацій для захисту населення та виробничого персоналу від можливих наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, сучасних засобів знищення, а також під час ліквідації цих наслідків;

— забезпечення стабільності функціонування об'єктів народного господарства у випадках надзвичайних ситуацій;

— управління процесами життєдіяльності.

В широкому аспекті метою системи забезпечення безпеки має бути мінімізація витрат на запобігання небезпечним подіям, ліквідацію їх наслідків. Оціночними показниками ефективності системи забезпечення безпеки є вірогідність не виникнення небезпечних подій і математичне очікування витрат на запобігання подіям та ліквідацію їх наслідків.

Предметом БЖД є закономірності виникнення і зниження збитків при її функціонуванні. Безпека розглядається як властивість СЛМС зберігати при функціонуванні такий стан, що виключає з деякою імовірністю виникнення збитків, пов'язаних з небезпечними подіями. Забезпечення безпеки повсякденної діяльності людини базується на нормативних актах, організаційних заходах та відповідних засобах безпеки.

Науковий зміст дисципліни - теоретичні основи БЖД людини у системі «людина – машина - навколишнє середовище» (СЛМС). У дисципліні розглядаються: загальні питання безпеки та екології; ергономічні проблеми БЖД; анатомо-фізіологічні наслідки дії на людину небезпечних, шкідливих та уражаючих чинників НС; засоби та методи підвищення рівня безпеки технічних засобів та технологічних процесів; основи проектування та використання екобіозахисної техніки; методи дослідження стійкості функціонування об'єктів і технічних систем у НС, прогнозування НС та розробка моделей їх наслідків; розробка заходів захисту населення та виробничого персоналу і ліквідація наслідків аварій, катастроф та стихійних лих; правові, нормативно — технічні та організаційні основи БЖД, контроль та керування умовами життєдіяльності людини.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити