Безпека життєдіяльності - Я. І. Бедрій 2009

2. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ПОВСЯКДЕНІШ УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА І У ПОБУТІ

2.2. Іонізуючі випромінювання. Радіаційна безпека

2.2.4. Норми радіаційної безпеки


Перші безмежні межі опромінення людей були визначені на початку XX ст. Оскільки у той час променеві ураження стосувалися головним чином шкіри, то було запропоновано прийняти як безпечну десяту частину дози, яка викликає еритему (почервоніння) шкіри через 10 діб.

У 1934 р. міжнародна комісія радіаційної охорони встановила толерантну дозу — 0,2 Р/добу. Із надходженням нових даних про віддалені наслідки впливу ІВ на людину термін «толерантна доза» був замінений висловом «гранично допустима» доза, а її величина встановлена 0,05 Р/добу, або 18 Р/рік. У 1958 р. МКРЗ прийняла гіпотезу безмежної лінійної залежності — доза — ефект, згідно з якою будь-які найнезначніші опромінення можуть викликати небажані генетичні наслідки, причому ймовірність таких наслідків прямо пропорційна дозі. Для фахівців, котрі мають справу з ІВ, доза становить 5 бер/рік. В даний час розробляються рекомендації з прийняття гранично допустимої дози в 1 бер /рік.

Нині діють «Норми радіаційної безпеки (НРБ-76/87), прийняті у 1987 р. При встановленні норм був взятий за основу такий принцип — забезпечити захист від ІВ окремих осіб, їх нащадків та людство в цілому, а також розробити відповідні умови для необхідної практичної діяльності, під час якої люди можуть потрапити під вплив І В.

У НРБ проведено чітке розмежування між дозовими границями для різних категорій опромінюваних осіб.

Категорія А — персонал, який працює безпосередньо з ІВ.

Категорія Б — обмежена частина населення (особи, які безпосередньо не працюють з ІВ, але за умовами проживання чи розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню).

Категорія В — населення.

Встановлені три категорії органів тіла людини, опромінення яких викликає різні наслідки:

I — усе тіло, червоний кістковий мозок;

II — м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, внутрішні органи;

III — кісткова тканина, поверхня шкіри, кістки, передпліччя, кісточка, стопи.

Норми радіаційної безпеки наведено в табл. у берах на рік.


Таблиця

Норми радіаційної безпеки

Категорія людей

Категорія органів

І

ІІ

ІІІ

А

5

15

30

Б

0,5

1,5

3,0

Закон України 1991 р. «Про правовий режим території, яка зазнала радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони. Згідно з цим Законом забрудненою вважається територія, проживання на якій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік, що перевищує природний доаварійний фон.

Наведено розподіл забрудненої території на зони:

— зона відчуження — 30 кілометрова зона, з якої була проведена евакуація населення у 1986 р. (40—80 Ки/км2);

— зона безумовного (обов'язкового) відселення — це територія, яка підлягала інтенсивному забрудненню довгоживучими ізотопами цезію від 15,0 Ки/км2; стронцію — від 3,0 Ки/км2; плутонію — від 0,1 Ки/км2, а також територія,де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад 0,5 бер за рік;

— зона гарантованого добровільного відселення — це територія з щільністю забруднення Ґрунту ізотопами: цезію від 5,0 до 15,0 Ки/км2; стронцію — від 0,15 до 3 Ки/км2; плутонію — від 0,01 до 0,1 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення вище 0,1 бер /рік;

— зона посиленого радіоекологічного контролю — це територія із щільністю зараження ґрунту ізотопами: цезію — від 1,0 до 5,0 Ки/км2; стронцію — від 0,02 до 5,5 Ки/км2; плутонію - від 0,005 до 0,01 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення 0,1 бер/рік.

Таким чином, іонізуючі випромінювання за своєю природою шкідливі для життя. Будь-яке опромінення збільшує ризик захворювань. Крім того, у людей відсутні органи, які сприймають ІВ, що робить їх особливо небезпечними.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити