Соціологія короткий енциклопедичний словник

ЕКСПЕРИМЕНТ СОЦІАЛЬНИЙ — метод отримання інформації про зміну соціального об'єкта у результаті цілеспрямованого впливу на нього контрольованими чинниками (змінними). Е. с. є розвитком методу спостереження, але якщо спостереження — це пасивний метод збирання інформації, то Е. с. передбачає активне втручання у функціонування об'єкта. Його проведення пов'язане з пошуком причинно-наслідкових відносин досліджуваних явищ. Суть Е. с., його спрямованість на доведення або спростування гіпотез дослідження збігається з природничо-наук. експериментом. Але є й відмінність, яка значною мірою звужує царину застосування експерименту в соціології: об'єкт соціол. дослідження — люди, які утворюють певні групи з усталеною структурою та відносинами. А оскільки проведення Е. с. завжди пов'язане з активним впливом на об'єкт, що веде до його переструктурування, то планувати його можна тільки тоді, коли є впевненість, що цей вплив не обмежуватиме інтересів його учасників.

Цінність інформації, отриманої у результаті проведення Е. с., в тому, що вона не просто описує об'єкт, а й дає змогу пояснити наявність і розвиток певних зв'язків, відносин, процесів.

Е. с. ґрунтується на розробці певної гіпотетичної моделі досліджуваного явища. На її підставі явище описується як система змінних, серед яких виокремлюють незалежні і залежні. Незалежна змінна — це той новий чинник, який вводиться у діяльність експериментальної групи. Він повинен мати такі якості, як усталеність, самостійність і можливість справляти вплив на об'єкт дослідження. Залежною змінною наз. такий чинник, який змінюється під впливом незалежної змінної.

Для проведення Е. с. необхідно створити певні умови їх сукупність має назву експериментальної ситуації. Експериментальна ситуація має гарантувати, що саме досліджуваний чинник, а не якийсь інший, є причиною зафіксованих змін в об'єкті.

Е. с. розрізняють за: а) способом уведення незалежної змінної; б) характером логічної структури доведення гіпотези; в) методом відбору контрольної групи; г) рівнем вимог до ситуації експерименту.

За способом уведення незалежної змінної Е. с. поділяють на штучні, природні та експерименти ex post facto. Штучний — при проведенні якого незалежна змінна вводиться штучно. При природному експерименті незалежна змінна з'являється природно й незалежно від експериментатора. Експеримент ex post facto у прямому розумінні не проводиться Причинний зв'язок уже має місце, й дослідження спрямоване на збирання та аналіз даних про події, що відбулися, про умови й передбачувані причини змін.

Залежно від логічної структури доведення гіпотези виокремлюють паралельний та послідовний експерименти. При паралельному експерименті створюється експериментальна група, на яку впливають незалежною змінною, а відтак порівнюють стан цієї групи з контрольною групою, яка такого впливу не зазнавала. При послідовному експерименті вивчають стан тієї самої групи до та після введення незалежної змінної.

Відбір контрольної групи найчастіше здійснюють або за частотою розподілу ознак, або попарним способом. При частотному розподілі відбір до контрольної групи здійснюють шляхом наближення частот розподілу ознак, які цікавлять дослідника, у контрольній та експериментальній групах. Попарний відбір полягає в тому, що експериментальна та контрольна групи добираються з пар учасників на підставі схожості ознак — один потрапляє до експериментальної групи, інший — до контрольної.

За рівнем вимог до ситуації експерименти поділяють на лабораторні, польові та чисті. Польовий експеримент проводиться за природних умов, звичайних для діяльності групи. Для лабораторного створюють спеціальні умови. Чистим експеримент наз. тоді, коли учасники не знають про його проведення.

Головним досліди документом при проведенні експерименту є його протокол, У ньому зазначають найменування теми експериментального дослідження та час його проведення, описують експериментальну та контрольну групи за такими параметрами, як принцип відбору, соціально-демогр. склад групи, вид її професійної діяльності та функції окремих членів, рівень знань учасників про завдання та умови експерименту, їхнє ставлення до нього. Відтак аналізується обстановка до введення експериментального чинника. У протоколі має бути зазначено, які показники виокремленні як незалежні та залежні змінні, а також за допомогою яких процедур фіксуються дані по всіх контрольованих змінних. Далі відзначають початок дії експериментального чинника та як вплинула експериментальна ситуація на поведінку учасників експерименту.

Царина використання експериментального методу в соціол. дослідженнях розширюється, але ефективність його використання безпосередньо пов'язана як з глибиною теорет. знань про об'єкт експериментування, так і з розвитком методів і техн. засобів проведення експерименту.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити