Соціологія короткий енциклопедичний словник

ЖИТТЯ ПРИВАТНЕ — невід'ємна частина цілісного життя людини, що охоплює ту систему її життєдіяльності, котра пов'язана з приватним (не держ., не сусп.) володінням, господарюванням, іншими формами діяльності та відповідними відносинами, а також індивідуальними відношеннями (ставленнями), або груповим почином, саморозвитком і самодіяльністю на основі виключно приватних (особистих чи групових) інтересів.

Можна вказати на такі сутнісні риси що відрізняють його від сусп.., форм буття людини: 1. Ж. п,, будучи різним у різних культурах і соціумах, певною мірою автономне в системі соціальної життєдіяльності суспільства. Автономія Ж. п. - невід'ємна його риса, бо вона коріниться в "метафізичній природі" людини як суверенної істоти, котра володіє певною мірою свободи в системі сусп. відносин. Це виступає онтологічною основою прагнення особистості чи соціальної групи влаштовувати та здійснювати за своїм бажанням власне життя, що й породжує приватні та особисті його форми. 2. Втручання держави і соціальних ін-тів у Ж. п. регламентується особливими правовими (закріпленими в конституції держави), моральними, соціально-психол. нормами (а також традиціями, звичаями тощо); довільне втручання також і в особисте життя є неприпустимим (у демокр. державах це розцінюється як протиправна дія, що карається). 3. Ж. п. охоплює не весь соціальний простір, а лише ту його частину, в межах якої здійснюється життєдіяльність даної особистості чи групи як суб'єктів Ж. п. 4. У сфері Ж. п. діють приватні інтереси, на відміну від сусп. життя, де домінують сусп. інтереси, і особистого життя, де превалюють особисті інтереси. Слід зауважити, що цей розподіл має досить умовний, відносний характер, оскільки в реальному житті вся гама цих інтересів переплітається. 5. У сфері Ж. п. особистість виступає суб'єктом життєвого процесу суспільства не лише як окрема соціальна одиниця, а й як член тієї чи іншої малої групи, тоді як через сферу сусп. життя вона включається до процесу життєдіяльності суспільства як елемент соціуму, член тієї чи іншої великої соціальної спільності (класу, нації, професійної групи), у сфері ж особистого життя вона реалізує себе як індивідуальність, котра має свій внутрішній світ, своє "Я", самосвідомість і сама ж регулює свою поведінку.

Поділ соціального життя людини на дві більш-менш відокремлені сфери особистого та Ж. п. — явище істор. Для первісного суспільства характерна цілісність життєвого процесу людини. Щоправда, це була примітивна, нерозвинута цілісність, яка мала форму стихійного природного процесу.

Абстракція Ж. п. — продукт нового часу, для якого характерні утвердження приватного інтересу й абстракція держави як такої.

Заг. цивілізаційний процес істор. розвитку іде в напрямі цілісності людського буття, але на новому, вищому соціальному рівні з включенням до системи цілісної життєдіяльності людини всього багатства попереднього істор. розвитку.

Межа між держ., сусп. справами й інтересами, з одного боку, та приватними — з другого, є вельми тонкою та рухомою, тому виникає багато різноманітних колізій і навіть серйозних конфліктів при розмежуванні цих сфер.

Як складова частина цілісної системи життєдіяльності людини Ж. п. має певну автономію. В цій сфері людина — "у себе вдома", тобто вона може повніше та самобутніше реалізувати себе, свої інтереси, потреби і навіть примхи. їй тут більше простору для того, щоб вільніше розпоряджатися своїми фінансами, власне людським потенціалом, обирати форму діяльності, вид хобі, коло спілкування, форму відносин з рідними, близькими, створювати ту модель життя, яка їй більше до вподоби або надасть більше вигоди (залежно від того, на що вона орієнтована у житті). Тут людина меншою мірою піддається контролю держави, сусп. ін-тів.

Ряд сенсових відтінків Ж. п має заг. цивілізаційне значення, проте у кожного народу можна спостерігати певні відмінності щодо устрою його життя, в тому числі й приватного. У цій сфері особливо виразно виявляється етнічний колорит: традиції, звичаї, обряди, ритуальні системи, весь спектр етнічної ментальності, що збагачує та уніфікує людське існування.

Сусп. та Ж. п. можна порівняти з двома сполученими посудинами. Відхід від сусп. форм життя та замкнення в сфері приватного, а тим більше особистого життя, робить буття людини біднішим, знижує рівень самопочуття, зменшує інтерес особистості до самого життя, а в складних випадках (для когось це — вихід на пенсію чи втрата роботи) призводить до драматичних наслідків. У свою чергу поглинення Ж. п. суспільним, повне підпорядкування Ж. п., скажімо, потребам в-ва, сусп. обов'язкам, не лише збіднює, а й істотно його деформує.

Ж. п. можна розглядати з двох боків: як соціальний простір, середовище, в якому проходить це життя; як систему безпосередньої життєдіяльності та особистих цінностей людини, її екон., соціальної, родинно-побутової поведінки.

Оскільки Ж. п. являє собою індивідуальний прояв соціального життя, то, природно, воно розгортається у соціальному просторі, що охоплює систему сусп. відносин, соціальних ін-тів, організацій, структур, весь спектр соціокультурних у творень. Однак особистість як суверенна істота формує в цьому просторі свій життєвий простір, який охоплює компоненти природного, соціального, а також: індивідуально-особистісного середовища.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити