Соціологія короткий енциклопедичний словник

ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИЙ — форма організації і засіб здійснення спільної діяльності людей, що забезпечує стабільне функціонування сусп. відносин. За допомогою соціальних норм, правил, принципів і санкцій, що регулюють різні сфери сусп. діяльності, I. с. (держава, право, політ, партії, армія, церква, школа, сім'я, мораль, освіта тощо) виконують організаційні, регулятивні, управлінські та виховні функції в суспільстві. I. с. виникає в процесі поділу сусп. праці і диференціації сусп. відносин як засіб здійснення спільної цілеспрямованої діяльності певних груп людей. На початку це стихійно утворювані форми регламентації, контролю, впорядкування та інші процеси інституціалізації взаємовідносин між людьми (культові, сімейні, виховні тощо). Надалі вони набувають форм соціальності, втілюючись у системі політ., правових, ідеол., освітніх, охорони здоров'я та ін. установ, покликаних забезпечити ефективне функціонування всієї системи сусп. відносин. Конкретно-істор. типи I.e. обумовлюються сусп. відносинами, серед яких визначальними є матеріальні. Інституціалізація сусп. відносин передбачає створення умов для їх трансформації та відтворення. В цьому процесі домінуючу роль відіграє ін-т власності, що приводить до консервації норм і цінностей, за допомогою яких регулюються матеріальні відносини. Формування нових сусп. відносин передбачає ломку старих соціальних ін-тів і установ, які є основними носіями попередніх сусп. відносин.

Конституюючись у закладах і установах, I. с. постає як певним чином організована група людей (суб'єктів діяльності і сусп. відносин) з виключно широким "набором" проявів: від сім'ї до держави і міждерж. організацій. Виступаючи як засіб здійснення спеціалізованої групової діяльності і сусп. відносин, I.с. характеризується сукупністю виконуваних при цьому функцій. Ці функції і обумовлюють його видову специфіку і якісну визначеність. Структура I. с. обумовлює насамперед соціальний статус людей — суб'єктів відповідної сфери діяльності і сукупність виконуваних ними ролей. Чим ефективніше люди виконують свої спеціалізовані ролі, тим дієвішим є I. с., тим стабільніші певні сусп. відносини.

Соціальний статус людей і виконання ними певних функцій забезпечується наявністю у внутрішній структурі I. с. соціальних норм (законів, статутів, директив, інструкцій, правил тощо). Вони визначають стандарт поведінки людей, що входять до складу I. с. За їх допомогою оцінюються якість і спрямування діяльності людей, визначаються санкції стосовно тих, хто відхиляється від заданої поведінки. Політ., правові, моральні, естетичні та ін.., соціальні норми водночас обумовлюють рольову поведінку, організовують, упорядковують і регулюють діяльність і взаємовідносини в межах певного I. с. і тим самим надають йому, як системі, стійкості і цілісності.

У суспільстві існує цілий комплекс I. с., взаємодія яких забезпечує управління, організацію і регулювання сусп. відносин. I. с. у демокр. суспільствах діють на засадах сталої системи громадських цінностей, що часто закріплюються в конституціях. У них визначаються повноваження основних ін-тів політ, системи суспільства, установ соціального контролю й управління. Діяльність держави як ін-ту політ, влади законодавчо спрямовується на вирішення політ., г. -п. і культурних питань розвитку і вдосконалення сусп. життя. Завдяки тому, що в I. с. втілюються сусп. цінності, розподіляються соціальні ролі й структурується мотивація поведінки людей, вони забезпечують соціалізацію індивідів, спадкоємність культури й передачу соціального досвіду.


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити