Соціологія короткий енциклопедичний словник

КУЛЬТУРА МАСОВА — особливий спосіб буття культури, що продукується і відтворюється за допомогою дії засобів масової комунікації, які культивують спрямованість на стандартизацію системи домінуючих матеріальних і духовних цінностей, типів соціальної поведінки, уявлень, думок тощо.

Головною ознакою К. м. є вторинна (на відміну від історично сталої) система культурних цінностей, призначених для масового споживання.

Як наслідок К. м. потребує і породжує розвинуту інфраструктуру, визначальними елементами якої є засоби масової комунікації, шоу-бізнес та інші види поточно-конвеєрного в-ва її цінностей, спрямованих на масове невибагливе сприйняття. К. м. вирізняється високим рівнем стандартизації музичних, кінематографічних тощо зразків, що культивують типові ціннісні орієнтації. Саме неусвідомлена масова згода у таких цінностях дає підстави для виокремлення К. м. як особливої форми буття культури і зіставлення її з високою, або елітарною. Більш коректно зіставляти К. м. не тільки з високою, а й з народною (фольклорною).

Теорет. розробки проблем К. м. почалися з виникнення ідей про те, що головними структурними елементами суспільства є еліта та споживаюча культуру маса.

Ще в XVI ст.., М. Монтень помітив самотність людини, в яку вона потрапляє внаслідок виникнення постфеодального суспільства, що в культурному плані характеризувалося масовим відходом від релігії і нечуваним моральним тиском на особистість, Як вихід з даної ситуації він запропонував розважання, Пізніше саме спрямованість на розважання стала функціональною ознакою К. м, В умовах абсолютного домінування такої орієнтації К. м. призводить до відчуження від культури через формування негативного ставлення як до високої, або клас,, так і до народної, або фольклорної, культури.

К. м. обтяжена фундаментальними суперечностями, що формують неоднозначне ставлення до неї соціологів, філософів, політиків та самих її споживачів. З одного боку, вона через майже необмежені можливості репродукування робить доступними для широких мас усі досягнення сучасної світової культури, а з другого — вони подаються (з метою досягнення саме доступності й полегшення сприйняття) в препарованому вигляді, в "усередненій", спрощеній формі, що не лише не сприяє підвищенню рівня аналіт. сприйняття дійсності, а, навпаки, знижує інтелектуальний рівень її споживачів, культивує соціальну пасивність тощо.

На противагу тим соціологам, хто досить позитивно ставиться до К. м. як такої (Е. Шілз, Л. Уайт та ін.), негативно настроєних авторів значно більше, Серед них найбільш відомими с Т. Адорно, Г. Маркузе, Х. Ортега-і-Гассет, Е. Фромм, О. Шпенглер тощо. Заг. у їх поглядах є положення, згідно з яким К. м. є відображенням кризи ліберально-демокр, цінностей, що потребує закріплення сконцентрованої у руках правлячої еліти безконтрольної політ, та екон. влади і перетворення її за допомогою засобів масової комунікації (ЗМК) на владу духовну через пропаганду міфологеми "вічності" і "незмінності" саме цих цінностей.

Таким чином, за умов постійних кризових ситуацій, в які періодично потрапляє сучасне суспільство, головною функцією К. м. є інтегрування за допомогою політики свідомого культивування масової орієнтації на потребу у розважанні різноспрямованих (ідеологічно, політично, культурно) індивідів, соціальних груп у існуючу систему сусп. відносин.

Тісним зв'язком К. м. та ЗМК зумовлюється той факт, що соціол. дослідження К. м., її носіїв перетворюються у дослідження особливостей функціонування ЗМК у суспільстві, соціального адресата та ефективності їх повідомлень, У цьому відношенні цікавою є зміна ними своєї назви. Спочатку вони наз. майже у всьому світі засобами масової агітації та пропаганди, потім - засобами масової агітації, згодом — засобами масової інформації, нині — ЗМК. Як наслідок спрямованості сучасних ЗМК на культивування цінностей К. м. є той факт, що в сучасному лексиконі (і не тільки політ , а й наук.) можна зустріти і таку їх назву, як засоби масової дезінформації.

Функціонування К. м. характеризується тим, що вона спрямовує соціальну активність мас у сферу споживання препарованих культурних зразків, чим значно звужує можливості їх соціальної творчості.

Хоча головним замовником і носієм К. м. є середній клас, її споживачем можна вважати суспільство в цілому і навіть людство як таке. Тому К. м. не може не впливати і на еліту, культурі якої вона протистоїть. Прикладом такого стану речей можна вважати, зокрема, розширення вживання усіма без винятку категоріями населення та постійне зростання у кількісному відношенні особливого маскультурного сленгу. Поступово стають заг. вживаними такі понятя, як: хіт — парад, хеппі-енд, шлягер, шоу, пабліситі, мас-медіа, секс — бомба, плейбой, поп-арт, кеч, кіч, порно-кіч, спонсор, стриптиз, зірка, тощо.

Крім того, через неоднорідність середнього класу К. м. починає поступово структуруватися відповідно до його структури. Тобто з'являються призначені для задоволення смаків вищих прошарків середнього класу її зразки, що претендують на певну інтелектуальність і наближення до клас, мистецтва, що залишаються за способами свого функціонування типовими її проявами. Означена тенденція має назву "мідкультура".





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити