Соціологія короткий енциклопедичний словник

КУЛЬТУРА ОРГАНІЗАЦІЙНА — специфічне поєднання цінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм поведінки і ритуалів, які існують в організації. В межах теорії менеджменту К. о. розглядається як потужний стратегічний інструмент, що дає змогу орієнтувати всі підрозділи організації і окремих осіб на спільні цілі; мобілізувати ініціативу співробітників; забезпечувати відданість організації; полегшувати процес комунікації.

К. о. є органічною частиною заг. культури суспільства, яка на різних етапах етно- і соціогенезу, істор. розвитку цивілізацій визначається насамперед системою ідеалів, цінностей і норм, що утверджуються в ній. Чим вищий рівень заг. культурного розвитку, тим раціональніші організаційні відносини, тому що в них повніше відображається досягнутий рівень знань.

Організаційні культури, або мікрокультури, відображають передусім нац. культури, однак включають і інші цінності та норми. Нещодавні дослідження дали змогу глибше подивитися на організаційні культури провідних корпорацій США, Японії та ін. країн. Вони показали, що в багатьох компаніях, які ефективно розвивалися тривалий час, є сильна корпоративна культура. Аналіз діяльності провідних корпорацій США показує, що 9 із 10 успішно діючих компаній мають спеціалізовані підрозділи чи осіб, які займаються розробкою систем внутрішньо-фірмових ціннісних установок, при цьому більше половини таких компаній створюють спеціальні системи "упровадження" проголошених цінностей і цільові програми підготовки персоналу, які сприяють їх засвоєнню.

Головним для К. о. є те, що відбувається на рівні поведінки. Підприємства, які досягли успіху, живуть своєю системою цінностей, тобто і керівники найвищої ланки як модель переважно подають приклад системи цінностей в особистому житті, у виступах, контактах з клієнтами і співроб. у повідомленнях про внутрішнє життя підприємства. Система цінностей, правила і конкретна поведінка повністю узгоджуються між собою.

Специфічні культурні цінності організації можуть торкатися, напр., таких питань:

        призначення організації і її "обличчя" (високий рівень технології; лідерство своєї галузі і гордість за це; відданість духу своєї професії; дух новаторства);

        старшинство і влада (повноваження, які належать посаді чи особі; поваги старшинства і влади; старшинство як критерій влади);

        значення різноманітних керівних посад і функцій (повноваження відділу кадрів; важливість постів різних віце-президентів; ролі і повноваження дослідницько-конструкторських відділів, виробничого відділу і служби маркетингу);

        поводження з людьми (піклування про людей і їх потреби; безпристрасне ставлення чи фаворитизм, привілеї; повага до особистих прав; навчання і можливість підвищення кваліфікації; кар'єра; справедливість при оплаті; мотивація людей);

         роль жінок в управлінні і на інших посадах (припустимість роботи жінок на керівних посадах; посади, не доступні для жінок і спеціально для них призначені; повага до жінок — менеджерів; однакове ставлення; особливі пільги);

        критерії вибору на керівні і контролюючі посади (старшинство чи ефективність роботи; пріоритети при

внутрішньому виборі; політ., етнічні, над. та ін. критерії; вплив неформальних відносин);

        організація праці і дисципліна (добровільна чи примусова дисципліна; пунктуальність; застосування табельних часів; гнучкість у зміні ролей на роботі; використання нових форм організації роботи);

        стиль керівництва і управління (патерналізм; авторитарний, консультативний стилі чи стиль співробітництва; використання комітетів і цільових груп; особистий приклад; гнучкість і здатність пристосовуватися);

        процеси прийняття рішень (хто приймає рішення; з ким проводяться консультації; індивідуальне чи колективне прийняття рішень, необхідність згоди);

        розповсюдженість і обмін інформацією (співробітники поінформовані добре чи погано; обмін інформацією іде легко чи ні);

        характер контактів (перевага особистих чи письмових контактів; жорсткість чи гнучкість у використанні каналів, що установилися; яке значення надається формальним аспектам; можливість контактів з вищим керівництвом; застосування зборів, хто запрошується і на які збори; норма поведінки при проведенні зборів);

        характер соціалізації (хто спілкується з ким у робочий час чи після роботи; існуючі бар'єри; особливі умови, такі як окремі їдальні чи закриті клуби);

        шляхи вирішення конфліктів (бажання уникнути конфліктів та йти на компроміс; перевага застосування офіційних чи неофіційних шляхів; участь вищого керівництва);

        оцінка ефективності роботи (дійсна чи формальна; таємна чи відкрита; ким здійснюється, як використовуються результати);

        ототожнення з організацією (прихильність керівництва і персоналу до цілей і політики компанії; лояльність і цілісність; дух єдності; задоволення від роботи в організації);

        особливий словник і різноманітні символи і ритуали.

Предметом соціол. дослідження можуть бути як окремі культурні цінності організації, так і механізм соціальної взаємодії між культурними цінностями в різних організаціях та ін.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити