Соціологія короткий енциклопедичний словник

ЛЕ ПЛЕ (LE PLAY) Фредерік П'єр Гійом (1806 — 1882) — франц. соціолог, економіст, етнограф, політ, діяч, проф. Політехнічної школи. Як спеціаліст — консультант з гірничої справи та металургії побував у більшості європейських країн. Під впливом рев. подій у Франції зацікавився причинами соціальних конфліктів та чинниками соціальної стабільності. Слідом за О. Контом розглядав сім'ю як першооснову сусп. життя, котра забезпечує і визначає добробут її членів, зберігає моральні та реліг. традиції, гарантує відповідне виховання і рівень духовного життя, а отже, є чинником соціальної стабільності суспільства в цілому.

Л. П. досліджував життя сімей у різних європейських країнах. Кожна сім'я відбиралась як типова для даного регіону. На основі всебічного вивчення понад 300 сімей Л. П. виділив три типи сім'ї: патріархальну, нестійку та корінну. Патріархальна сім'я ґрунтується на залежності всіх її членів від глави роду, тут усі родичі живуть спільно, а майнова власність та її розподіл залежать від голови клану (кочові та пастуші племена, Росія, слов'яни середньої Європи). Нестійка (нестабільна) сім'я — коли дорослі діти залишають родину, самостійно заробляють на життя, а після смерті батьків порівну розподіляють майно між собою (Франція та ін. зх. європейські країни). Корінна сім'я характеризується тим, що тут майно наслідує один з одружених синів і продовжує справу батька, решта дітей одержують лише певну частку майна для влаштування життя. Тут є опікунський центр для допомоги іншим членам родини, якщо вони потрапляють у скрутне становище (Англія, Німеччина, скандинавські країни, США). На відміну від нестійкої сім'ї, яка характеризує кризовий стан суспільства, корінна є більш раціональною, проте перевагу Л. П. віддає патріархальній сім'ї, оскільки саме така структура відносин забезпечує стабільність і порядок у державі та суспільстві. Модель патріархального типу сім'ї стала своєрідним зразком для Л.П. у розробці планів соціальної перебудови суспільства.

Л. П. обґрунтовує необхідність збереження традиційного типу сім'ї, прийняття екон. та юридичних актів, що забороняють розподіл майна, пропагує необхідність духовного перевиховання в дусі християнського соціалізму. Він вважав соціальну нерівність природною, тому одні люди мають працювати, інші — керувати. Держ. влада неефективна і породжує конфлікти. Тому доцільно, щоб влада розосереджувалась регіонально (комунальне управління, система патронажної опіки підприємців над робітниками та ін.), спиралась на патріархальні принципи управління, тобто зосереджувалась у руках старших людей, які мають багатий практ. життєвий досвід: у сім'ї — у старшин роду, в суспільстві — у великих землевласників та господарів підприємств.

Соціальні антагонізми в європейських країнах Л.П. пояснював втратою патріархального типу сім'ї та ЇЇ виховної ролі в суспільстві, оскільки саме тут формуються його головні інтегруючі та дестабілізуючі чинники. Останні є наслідком еволюції сім'ї як головного елемента соціальної системи - від патріархальної до нестійкої.

Дослідження Л. П. відзначаються чіткою системою їх організації і проведення, достовірністю емпіричних даних, що забезпечувалось використанням різноманітних взаємоконтролюючих і доповнюючих методів і технік збору та аналізу фактол. матеріалу. В історії соціології Л. П. перший використав метод включеного спостереження при дослідженні життя сімей, є автором моногр. методу дослідження, ініціював виділення соціальних показників - індикаторів - у соціол. дослідженні, коли на основі певних характеристик об'єкта можна виявити інші - латентні, приховані для дослідника якості.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити