Соціологія короткий енциклопедичний словник

ЛИПИНСЬКИЙ В'ячеслав Казимирович (05.04,1882, с. Затурці на Волині — 14.06,1931) — видатний укр, соціальний мислитель, політ, діяч, соціолог та історик. У 1903 1905 рр. вивчав агрономію та історію в Ягеллонському ун-ті в Кракові, з 1906 по 1907 рр. займався соціологією в Женевському ун-ті. Зазнав впливу Ж. Сореля, Р. Міхельса, Г. Моски. У своєму головному політ, творі "Листи до братів — хліборобів" виступає ідеологом монархічного консерватизму. Нарівні з В. Парето і Г. Москою Л. є творцем теорії еліти. У вченні про еліту Л. виступає продовжувачем макіавеллівської традиції політ, думки. Він вважає, що невід'ємним атрибутом будь-якого суспільства є наявність у ньому вищого, привілейованого прошарку, здатного подолати деструктивні сусп. тенденції, створити та захистити нац. державу. І ст. зразками еліт для Л. слугували лицарі-феодали, французьке дворянство часів абсолютизму, офіцери Наполеона, прусські юнкери "часів розвитку Германської імперії", фінансова буржуазія сучасної Франції та Америки, рос. бюрократія "періоду Петербурзької імперії", англ. робітнича аристократія. В історії України існували, за В. Липинським, два періоди панування нац. еліти — варязько-княжий та козацький,

Еліту характеризують дві ознаки: сила і авторитет. Сила правлячої еліти заснована на стихійній волі до влади, умінні володіти техн. засобами ведення війни та організації промислового і с.-г. в-ва. Авторитет еліти пов'язаний з легітимністю її влади. Зміна правлячої еліти може відбуватися у двох формах. Для сильних і життєздатних націй характерна ситуація, коли найбільш здорова частина старої аристократії залучає до себе ціною взаємних поступок найбільш активні елементи нової еліти. Другий шлях — рев., він є характерним для слабкої аристократії, яка гине, не маючи змоги асимілювати нові сили, що рвуться до влади.

За способом організації панування Л. розрізняє три типи еліт: охлократію, класократію та демократію. Типи панування еліт відмінні від форми правління та політ, режиму. Так, за Л., монархія можлива при пануванні як охлократичної, так і демокр. та класократичної еліти. Влада охлократії характеризує такий тип організації нац. еліти, коли немає класового поділу суспільства, а замість нього існує політично безформений, економічно та "расово недиференційований натовп" (охлос) і ті, хто керує цим безкласовим натовпом за допомогою озброєної і внутрішньо міцно спаяної організації. Класократія представлена наявністю в суспільстві "органічних" класів, заг. громадською мораллю та високим моральним авторитетом аристократії. Панування демокр. еліти приходить на зміну класократії, коли замість органічних класів з'являється хаотичний конгломерат демократично рівних індивідів, пов'язаних умовно в одне нац. ціле. Розпад класів супроводжується втратою заг. моралі та віри, які витісняються голою раціональністю та утилітаризмом.

Майбутнє України Л. вбачав у встановленні влади класократичної еліти на чолі з гетьманом.

Л. — творець своєрідної політ, антропології. Характеристики політ, типів людини обумовлені наявністю в суспільстві основних форм поділу праці: війна, в-во й ідеологія. Стосовно війни виділяється тип "войовника" і "не войовника", а щодо матеріальної праці — тип "продуцента" та "нещюдуцента". Кожен тип політ, еліти характеризується певним типом особи: для класократії — це тип войовника — продуцента, для охлократії — войовника-непродуцента і для демократії — невойовника-непродуцента. Ідеол. теорія приймає абсолютно різні політ, наслідки залежно від того, який тип особи її реалізує.

Тв.: Листи до братів-хліборобів. Відень, 1926; Релігія й церкви и історії України. Філадельфія, 1925.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити