Соціологія короткий енциклопедичний словник

МАТЕРІАЛІЗМ ІСТОРИЧНИЙ (матеріаліст, розуміння історії) — складова частина марксист ленінської філософії, предметом якої є вчення про найбільш заг. закони розвитку суспільства, його джерел і механізмів та обґрунтування визначальної ролі сусп. буття щодо сусп. свідомості.

М. і. — соціально-філос. концепція суспільства, основою якої є принцип екон. детермінізму - про визначальну роль способу в-ва в істор. розвитку суспільства.

Спосіб в-ва - діалектична єдність продуктивних сил та виробничих відносин. В-во визначає можливості людини по перетворенню природи для задоволення своїх життєво необхідних потреб, сприяє формуванню нових потреб, засобів та умов їх задоволення. У процесі в-ва необхідних матеріальних благ по задоволенню насущних потреб виникає виробнича кооперація людей, котра обумовлює спеціалізацію їх діяльності, об'єктивно визначає форми їх відношення до засобів в-ва, обумовлює обмін, розподіл, кількість і якість споживання продуктів праці незалежно від усвідомлення людьми факту їх існування. Ці форми взаємовідносин К. Маркс наз. виробничими відносинами і підкреслював їх визначальну роль щодо інших форм сусп. відносин.

Через практ. виробничу діяльність людина перетворює й пізнає світ природи та свій власний світ — суспільство як систему різноманітних типів сусп. відносин, котрі виникають між людьми в процесі їх виробничої діяльності на основі передусім екон. відносин — базисі.

Базис породжує відповідну йому надбудову, тобто певні ідеол. форми людської життєдіяльності (політ., правові, моральні, худ. тощо), ідеї, установи, організації, відносини, котрі усвідомлюються людьми, визначаються ними як за змістом, так і за формами, залежать від їх волі.

Система сусп. відносин, обумовлена існуючим типом в-ва, утворює конкретний істор. тип суспільства — сусп.- екон. формацію. Зміна формацій — закономірний об'єктивний природничо-істор. процес прогресу людства, котрий уособлюється в послідовному спадкоємному переході від одного типу суспільства до іншого, більш розвинутого. Тому всесвітня історія людства — послідовний перехід від первіснообщинної до рабовласницької, феодальної, капітал, і комуніст, формацій.

Розвиток матеріального в-ва обумовлює формування соціальної структури, заснованої на приватній власності на засоби в-ва, на розподілі людей на ворожі класи-антагоністи, що ведуть постійну боротьбу між собою за свої класові інтереси. Виникає політ, організація суспільства, котра найперш уособлюється в державі як специфічному ін-ті, покликаному захищати панівний класовий інтерес і регулювати взаємини між класами — антагоністами. Вищою формою класової боротьби є соціальна революція, в результаті якої відбувається перехід від однієї сусп.-екон. формації до іншої, коли до держ. влади приходить клас — носій нових виробничих відносин. Через ці процеси в М. і. розкриваються механізми дії об'єктивних законів історії, що виявляють себе через діяльність мас, класів та їх організацій і ін-тів.

Розглядаючи суспільство як систему відносин та зв'язків між людьми в процесі їх життєдіяльності, де виробничі відносини утворюють суспільство з його своєрідним характером і визначають його істор. тип, К.Маркс показав, що багатоманітність сусп. відносин, рівень їх розвитку обумовлюють ступінь свободи людини, істор. типи особи і сутність людини як сукупності усіх сусп. відносин.

К. Маркс створював свою теорію як ідеологію пролетаріату, котра "стає матеріальною силою, якщо оволодіває масами". Робітничий клас у його концепції головний суб'єкт рев. перетворення капітал, суспільства в комуніст. Тому в соціології марксизму на перший план виступають не стільки наук.-теорет., академ. проблеми соціології (котру він не визнавав як науку, протиставляючи їй своє матеріаліст. розуміння історії), скільки рев.-практ. К.Маркс створює модель майбутнього комуніст, суспільства, своєрідний ідеал суспільства, за який повинен боротися пролетаріат, котрий реалізує його після встановлення своєї держ. влади — політ, диктатури пролетаріату.

Поширення матеріалізму на розуміння суспільства (М. і.) дало підставу основоположникам марксизму наз. свою філософію моністичною, а сам принцип матеріаліст, монізму в розумінні суспільства втілився в М. і. — матеріаліст, розумінні історії'.

Аналізуючи суспільство з його багатоманітними сферами екон., політ., соціального, духовного життя, К.Маркс, Ф.Енгельс, В. І. Ленін та ін. теоретики виділяли екон. чинник як субстанціональний, визначальний щодо всіх інших сфер життєдіяльності людини. Звідси — послідовне обґрунтування визначальної ролі матеріального життя суспільства (сусп. буття) стосовно духовного (сусп. свідомості), базису щодо надбудови і т.д. Це дійсно так, коли мова йде про їх істор. - генетичний аналіз, їх витоки, походження, еволюцію на різних стадіях соціогенезу. Та з появою цивілізації з її різноманітними спеціалізованими сферами матеріальної та духовної життєдіяльності суспільства, де сама людська діяльність виступає як свідома, доцільна, цілеспрямована, цілераціональна і т. ін., в цих умовах не лише матеріальне детермінує ідеальне, а й навпаки — ідеальне (знання, ідеї, соціальні норми, ідеали та ін.) обумовлює матеріальне, його зміст і форми. К.Маркс, Ф.Енгельс неодноразово підкреслювали це, ілюстрували на фактах впливу політики, права, моралі, релігії на соціально-екон. чинники сусп. життя, визнавали їх активну роль. Та згодом у центрі уваги послідовників марксизму виявились соціально-екон., "буттєві" чинники, особливо після жовтневого перевороту 1917 р. в Росії. Дилетантизм, епігонство, пов'язані з нерозумінням або незнанням марксизму, часто обумовлювали факти появи екон. редукціонізму, коли ідеол. явища, процеси духовної культури механічно виводились з екон., базисних основ. Це обумовило появу праць та концепцій: "діалектика" в рибному господарстві, у вирощуванні кавунів чи в перукарській справі, теорій "економізму", "пролетарської культури" та ін. клас, прикладів вульгарного соціологізму.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити