Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Соціологія короткий енциклопедичний словник

МІФОЛОГІЯ СОЦІОЛОГІЧНА — сукупність вигадок, догм, анекдотів, фантазій, псевдоідей, заблуджень, "очевидних" уявлень про соціальний світ, що циркулюють у свідомості соціологів і виявляються у сфері їхньої професійної діяльності та спілкуванні. Звісно, цю суб'єктивістську "ауру", що весь час оточує соціологів і супроводжує їхню пізнавальну практику, вони часто не помічають і, як правило, не сприймають як М. с. І це, на наш погляд, не дивно, бо, здається, соціол. саморефлексія і самосвідомість не досить розвинені, вони значно слабкіші, ніж, скажімо, філос. саморефлексія і самосвідомість. Серед соціологів не так уже й багато спеціалістів, котрі займаються аналізом самої соціології, розкриттям її сутності та специфіки як пізнавальної дисципліни, особливостей соціол. мислення тощо, хоча сучасна соціологія охоплює всі види й форми наук, діяльності, починаючи від вузько емпіричних і закінчуючи різноманітною й різного рівня теорет. діяльністю.

Міфотворчість — органічна, хоча й побічна компонента будь-якої фахової діяльності, особливо інтелектуальної, наук, або ідеол. У соціології ж вона має різні витоки, одні з яких єднають її з міфотворчістю в деяких інших науках, інші - відрізняють від них. Напр., заг. джерелом міфів у наук, творчості виступає емоційність дослідників та вчених. Оскільки науку творять живі люди, то без емоцій пошуку істини не буває. Емоції та переживання дослідника не лише суб'єктивно "зафарбовують" здобуте ним знання, а нерідко й трансформуються в особливі фантастичні образи світу, оцінки, уявлення, що й функціонують як ілюзії, міфи, заблудження.

Ще одне джерело М. с. — буденна свідомість. Як і будь-який науковець, соціолог має роздвоєну свідомість — наук, і буденну. Якою б навченою, рафінованою і багатою на знання перша не відзначалася, вона все ж ґрунтується на другій і спирається на неї, на її відображувальний досвід. Саме в цій останній і криються всілякі міфоподібні когнітивні утворення, котрі и проникають у наук. свідомість.

Та чи не найчастіше міфотворчість у науці, в т. ч. й у соціології, пов'язана з наївним реалізмом (матеріалізмом) дослідників. Проблема "наївності" пізнавального суб'єкта давня у філософії та науці, вона багатоаспектна й багатозначна, але чи не найцікавішою її гранню є образ особливого суб'єкта пізнання — наївного, неписане кредо якого є основою буденної пізнавальної практики, яка так чи інакше впливає на практику наук, через самого суб'єкта пізнання. У фізиці — це "наївний фізик", що "сидить" у кожному фізикові, у хімії — це, зрозуміло, "наївний хімік", що "сидить" теж у кожному хімікові, і т.д. Канадський філософ науки Маріо Бунге проаналізував основні догми "наївного фізика" (Философия физики. М., 1975. С.1834). Він показав, що найприкметнішою рисою "наївного фізика" є його сліпа віра в "досвід" (спостереження й експеримент) та ототожнення цього досвіду з фізичною реальністю через об'єктивацію знання про неї.

Немає сумніву в тому, що і в кожному соціологові "сидить" "наївний" його двійник, котрий тією чи іншою мірою керує "не наївним" соціологом. Це означає, що яким би підготовленим у теоретико-методол. відношенні соціолог не був, як би критично не оцінював процес соціол. пізнання, та все ж його свідомість об'єктивно залишається такою, що не може не сповідувати певні догми й заповіді, які є кредом "наївного соціолога". Ось деякі з них.

1.   Емпірична інформація про факти, самі факти — абсолютне джерело й початки соціол. пізнання та знання. (Спростування: абсолютним джерелом і початками соціол. пізнання, а відтак і знання є практика, що "підводить" соціолога до тих чи інших фактів, стикає його з ними, примушує певною мірою конституювати їх з допомогою інтерпретативної здатності).

2.   Соціол. знання виводиться із соціальних фактів, емпіричної інформації про них. (Спростування: соціол знання виводиться із соціол. знання з допомогою інтерпретації фактів, емпіричної інформації про них. Ні у фактах, ні у інформації про них безпосередніх знань немає).

3.   Соціальний об'єкт — такий, яким його описав (подав, змоделював та ін.) соціолог. (Спростування: соціальний об'єкт лише частково "такий", бо він постає ще й як об'єктивна реальність, і це дає змогу іншому соціологові створювати інший образ об'єкта, приписувати йому інші сенси і значення).

4.    Філософія не є обов'язковою для соціолога, він вільний від неї. (Спростування: оскільки соціолог має справу з соціальним суб'єктом (людиною), то вже хоча б для вихідного розуміння цієї людини йому потрібна певна філософія).

5.               Соціолог у своїй пізнавальній діяльності і теорет. висновках ідеол. нейтральний. (Спростування: пізнавальна діяльність соціолога відбувається в соціально зумовленому середовищі, яке "виробляє" в його голові "соціальні комплекси" ("тотальну ідеологію", за К.Поппером), упередження, переконання, ідеї, уявлення, ілюзії та ін., які (навіть через підсвідоме і несвідоме) впливають на формування системи вихідних посилок (припущень) для інтерпретацій та висновків. Більше того, за умов, коли в суспільстві відбувається боротьба тих чи інших соціальних ідей, діяльність і творчість соціологів розгортається неодмінно в руслі цих ідей — реліг., ліберальної, нац., соціаліст, та ін. (напр., католицька соціологія у Франції - в руслі реліг. ідеї, марксист, соціологія — соціаліст, та комуніст, ідей, еволюціонізм Г. Спенсера, функціоналізм Т. Парсонса чи "соціальний обмін" Дж. Хоманса — ліберальної ідеї і т.д. Соціальні ж ідеї, як відомо, відбивають інтереси певних сусп. груп, сил). Отже, ці заідеол. інтереси так чи інакше проникають у дослідницько-пізнавальну діяльність соціолога, котрий не може бути ідеол. нейтральним, як би цю свою "нейтральність" він не намагався демонструвати).

Нарешті, власне соціол. джерелом міфів у досліди, практиці соціолога є об'єкт пізнання (соціальна реальність) та його, соціолога, власна інтерпретативна діяльність. Оскільки про соціальну реальність неможливе знання "точне", а тільки ймовірнісне, "угадуване", то вже цією характеристикою соціол. пізнання закладається в ньому можливість міфотворчості. Крім того, оскільки соціолог своєю інтерпретацією конструює (конституює) соціальні факти, то ця процедура теж не обходиться без тієї ж таки міфотворчості. Йдеться, зокрема, про постійну гносеол. ситуацію, коли соціологові бракує додаткових знань про реальність, щоб найбільш адекватно й вичерпно інтерпретувати факти чи інформацію про них (з цієї причини він завжди "творчо" фантазує), або ж обрані ним інтерпретативна позиція та контекст надто обмежені і звужують процедурні можливості інтерпретації. Звісна річ, усе це не може не обростати помилками й заблудженнями, що переслідують соціолога, втілюючись у його теорет. висновки та практ. рекомендації замовникові. Особливо виразно інтерпретативні фантазії соціологів виявляються під час виборчих кампаній, які уможливлюють швидку перевірку їх висновків об'єктивними результатами голосування. Чимало таких дослідників — "фантастів" зазнали фіаско саме завдяки дій перевірці.

Знання джерел М. с. та прагнення уникати їх або зводити до мінімуму сприяє піднесенню фахової культури соціологів.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.