Соціологія короткий енциклопедичний словник

МОТИВАЦІЯ — це: 1) сукупність тривких мотивів та конкретно закріплених у життєвому досвіді людини її певних потреб; 2) процес актуалізації якого-небудь мотиву та його функціонування — внутрішнього потягу до діяльності певної спрямованості; 3) внутрішній психол. та психофізіологічний процес, що безпосередньо зумовлює дану діяльність людини, здійснює її активацію та орієнтацію. В цілому М. здійснюється як процес забезпечення пріоритетності діяльності, що є однією з можливих за даних обставин (зовнішніх та внутрішніх).

Проте М. не є однорідним процесом, що одноманітно пронизує увесь поведінковий акт. На його різних фазах М. виявляється як якісно різний процес, що виконує специфічно відмінну функцію щодо внутрішньої регуляції діяльності. Передусім М. визначає пріоритетний варіант сприйняття поведінкової ситуації й переважання одного з можливих змістів її осмислення. Далі від М. залежить орієнтація свідомості на вироблення й постановку мети, адекватної даному мотиву за даних обставин. М. зумовлює також вибір особистісних потенцій (навичок, умінь, знань, здібностей), що застосовуються у діяльності, й, нарешті, інтенсивність та наполегливість у здійсненні діяльності задля досягнення поставленої мети.

М. як процес актуалізації та функціонування мотивів необхідно відрізняти від умотивування - процесу відображення мотивів у свідомості їх суб'єкта та їх висловлення їм у його мотивуваннях (уявленнях про свої мотиви). Для адекватної ідентифікації та виміру, з одного боку, мотивів, що належать до емотивної підсистеми диспозицій, а з другого - мотивувань, що належать завжди до когнітивної підсистеми диспозицій, у емпіричних соціол. дослідженнях застосовуються суттєво різні, специфічні методичні засоби.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити