Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Соціологія короткий енциклопедичний словник

АУДИТОРІЯ (від лат. auditorium — місце для слухання) — порівняно стала сукупність індивідів, сформована в процесі їх взаємодії з певним джерелом інформації на ґрунті спільності інф. потреб та інтересів. У широкому значенні А. один із суб'єктів масової комунікації (включаючи театральну публіку та відвідувачів музеїв). У буквальному розумінні термін "А." позначає об'єкт лекційного впливу. Найчастіше вживається в соціології масової комунікації, де А. розглядається як необхідна ланка комунікаційного ланцюга: комунікатор (редакція) — повідомлення — А. (А. ТБ, А. радіо, А. преси, А. кіно). А. репрезентує соціальні взаємозв'язки та відносини, характерні як для ін-ту масової інформації, так і суспільства в цілому. А. мас-медіа зовсім не є виключно пасивною стороною масового спілкування; за принципом зворотного зв'язку вона активно впливає на джерело та канали інформації.

"Масова А.", як часто наз. включену до макрокомунікативних процесів частину населення, не однорідна. Вона диференційована відповідно до демограф, (стать, вік), освітніх, статусно-професійних, соціокультурних та за типами поселення характеристик індивідів, що входять до її складу. Ці особливості значною мірою визначають інф, потреби та розмір різноманітних А.

В соціол. дослідженні А. класифікується за: безпосереднім станом спілкування з джерелом (актуальна і потенційна А„); регулярністю спілкування з джерелом (регулярна і нерегулярна А.); мотивами їх формування (цільова і периферійна А.); діапазоном інф. потреб (спеціалізована і масова А.); семіотичною підготовленістю до сприйняття інформації. Залежно від конкретних завдань дослідник виокремлює об'єктивні та суб'єктивні показники поведінки індивідів у сфері масової інформації. До об'єктивних належать передусім показники володіння засобом (передплати на періодичні видання, наявність радіо-, теле-, відеоапаратури), реальний доступ до каналів, а також фактичні витрати часу на спілкування з джерелом, його інтенсивність та регулярність. Суб'єктивні характеристики А. відбивають її тематичні інтереси, уподобання, оцінки, мотивацію вибору і задоволеність тими чи іншими каналами інформації, міру довіри до комунікатора.

Для вивчення А. застосовуються всі методи збору соціол. інформації: різноманітні види опитування, спостереження (найефективніше в дослідженні лекційної А.), контент — аналіз текстів мас-медіа та листів до редакцій, вивчення статистики., Застосовується типол. аналіз А., спрямований на виявлення дійсно існуючих типів читачів, слухачів, глядачів (окремих каналів ТБ) відповідно до їх орієнтацій та установок на засоби масової інформації в цілому, активності щодо споживання інформації, вибірковості джерела та матеріалів тощо. Знання типології А. знаходить свій практ. вжиток у діяльності редакцій щодо поліпшення контактів з А., задоволення інф. запитів різних категорій населення, формування громадської думки.









загрузка...