Соціологія короткий енциклопедичний словник

ПРАЦЯ — фундаментальний чинник існування і розвитку людського суспільства, завдяки якому воно продукує засоби до життя, матеріальні та духовні багатства, забезпечує соціальний спосіб буття людини. В заг. наук. значенні поняття П., за визначенням К.Маркса, означає процес, що відбувається між людиною і природою; процес, у якому людина своєю безпосередньою діяльністю регулює, контролює та опосередковує обмін речовин між собою і природою. Як соціол. категорія, П. за своїм змістом є соціальним способом буття людини, виявляється в цілісній сукупності її, людини, соціальних функцій - матеріально-забезпечувальної, соціалізуючої (соціоформуючої), цілереалізуючої, соціогенеруючої, стратифікуючої, комунікативної та соціокультурної. За різними парадигмами сусп. значення та детермінуючий діапазон праці тлумачаться або як універсальні і вирішальні (марксист, парадигма), або як рівнозначні з іншими чинниками і складовими сусп. життя людей (функціоналіст., феноменол., культурологічна та ін. парадигми).

П. як соціальному явищу притаманні такі характеристики: соціально-природна, суб'єктивно-об'єктна подвійність, рівневість; структурна упорядкованість; суб'єктоцентризм, динамічність (плинність), цілеспрямованість та ін.

Подвійність характеристик П. полягає в органічній єдності її предметно-речовинних, природних, техніко-технол. і функціональних чинників, з одного боку, і соціальних, соціально-суб'єктних, людських чинників - з другого. Подвійність П. відбивається насамперед у поняттях її змісту й характеру. Змістом П. є певна сукупність предметно-речовинних та функціонально-технол. ознак конкретних її видів. З цього боку П. може бути змістовною чи незмістовною, різноманітною чи однобічною, складною чи простою, творчою чи рутинною, механізованою чи немеханізованою (ручною), фіз. чи розумовою та ін. Окрім поняття змісту П., є й інші поняття, що відображають її з функціонального боку: спеціалізація, спеціальність, професія, кваліфікація. Характер П. — сукупність соціальних, соціально-істор. її ознак, взятих з погляду статусу, стану чи позиції самого суб'єкта П. З цього боку П. може бути вільною чи залежною, управлінською чи виконавською, самоврядувальною чи найманою, престижною чи непрестижною тощо.

Рівневість як одна із структурних характеристик П. означає, що остання може виявлятися і, отже, розглядатися на сусп., груповому і особистісному рівнях. На сусп. рівні йдеться про типологічні характеристики П., що відбивають її суттєві формаційні або соціокультурні риси, а також про властиві тому чи іншому сусп. ладові механізми функціонування різновидів сукупної П., трудових відносин та трудової поведінки. На цьому рівні ми маємо також справу з такими характеристиками сусп. П., як її розподіл, спеціалізація, обмін. На груповому рівні вивчаються специфічні особливості П., притаманні різним спільнотам (колективам, кооперативам, корпораціям, організаціям) як її груповим суб'єктам. Особистісний рівень розгляду П. передбачає аналіз П. окремого працівника, його статусних та демогр. характеристик, пов'язаних з конкретним місцем роботи, конкретним видом занять, конкретним соціальним середовищем.

Структурна упорядкованість П. конституює ті її типологічні ознаки і прояви, що фіксуються такими поняттями, як форма, вид, організація П., управління процесами П. або трудовою діяльністю.

Суб'єктоцентризм — одна з найважливіших характеристик П, як соціального явища. За цією характеристикою, всепроникливим чинником, який інтегрує всі складові людської П. в цілісну систему, є людина як її соціальний суб'єкт, котрий характеризується певною трудовою діяльністю та поведінкою, ставленням до своєї П., трудовими орієнтаціями, установками і т,д. Він потребує стимулювання і мотивації.

Динамічність (плинність) є тією характеристикою П , що відбиває її рухливість або мінливість як в істор., так і в буттєвому або ситуативному відношенні. Мають на увазі, по-перше, розвиток, еволюцію, зміни, що відбуваються в змісті та характері П, з переходом від одного істор. типу (чи етапу) суспільства до іншого, і, по-друге, функціонування П,, тобто ті зміни, перетворення, що позначаються поняттями трудової мобільності, трудового пересування, професійного зростання, плинності робочої сили, переміни ГІ. у межах певного типу в-ва чи суспільства.

Важливою проблемою щодо визначення сутності, змісту та соціальних ознак II. є пошук її критеріїв, які б давали змогу відрізняти П від інших видів людської діяльності. Системно-інтегрований характер останньої досить часто призводить до таких ситуацій, коли занадто складно визначити той чи інший різновид діяльності саме як П. Чи може бути названа П. діяльність підприємця, посередника, солдата чи спортсмена, священика чи ворожки? При вирішенні таких питань, коли справа стосується емпіричного уточнення понять, потрібно брати до уваги три змістовні соціальні ознаки, притаманні будь-яким різновидам чи конкретним формам П. Це, по перше, продуктивна включеність конкретної людської діяльності до сукупної сусп.. П.: ця діяльність лише тоді є П , коли її інтеграція в систему сусп. П забезпечує зростання матеріальних і духовних багатств суспільства. Отже, якщо діяльність підприємця — посередника стимулює розвиток в-ва, сприяє інвестиціям його капіталу у виробничу сферу, то вона є П. Якщо діяльність військовослужбовця послуговує справі встановлення конструктивного миру і не є акціями деструктивної агресії, то її теж слід кваліфікувати як П. (ратну П. ) Є також П. діяльність священика, якщо вона виконує функції соціальної терапії (чи профілактики) і підтримки морального стану людей, підвищуючи їх життєвий тонус і, отже, продуктивність П. По-друге, ознакою П. є екзотеризація певного виду діяльності, тобто остання є П, тоді, коли у формі зовнішнього результату вона набуває незалежного від її суб'єкта існування (для виробника таким результатом є продукт П., для вчителя - знання, вміння та навички його учнів, для лікаря — здоров'я пацієнтів; для актора — стан катарсису глядачів тощо). По-третє, екзотеризація діяльності набуває ознак П. лише тоді, коли її наслідки мають актуальну або потенційну сусп. цінність. Лише наявність і органічна єдність цих трьох критеріальних ознак дає підстави вважати П. той чи інший конкретний різновид людської діяльності.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити