Соціологія короткий енциклопедичний словник

ПРИРОДНОГО ПРАВА І СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ КОНЦЕПЦІЇ. Ці концепції безпосередньо стосуються проблем улаштування політико — правових відносин у суспільстві, як вони розуміються авторами цих концепцій. Природне право (П. п.) — поняття, котрим послуговуються у філос., соціальних і політ, ученнях про ідеальний правовий кодекс, який нібито наперед визначений самою природою і закарбований у людській пам'яті (розумі). Для теорій, що ґрунтуються на цьому понятті, характерне протиставлення існуючого правопорядку "громадянському закону", ідеальному "природному устрою". Цей "природний устрій" уявляється або заданим апріорно у вигляді логічної передумови, або як "природний стан", що історично передує існуючому сусп. і держ. порядкові, який було поступово створено людьми шляхом укладення т.зв. сусп. договору (С. д.).

Ідеї П. п. і С. д. виникли у глибоку давнину. Перші концепції П. п. та С. д. зустрічаються вже в давньо-китайській філософії (вчення даосизму, Лао Цзи, Мо Цзи), в ранньому буддизмі, античній філософії (Протагор, Георгій, Аристотель, Лукрецій, Епікур, Ціцерон та ін.), у Середньовіччі (Фома Аквінський, Беллармін та ін.) і в епоху Відродження. Концепції П. п. і С. д. отримали новий соціальний зміст і набули поширення в XVI — XVIII ст. у зв'язку зі становленням кап. суспільства в Зх. Європі та США (Г. Гроцій, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Д. Локк, Г. Лейбніц, Д. Дідро, П. Гольбах, К. Гельвецій, Б. Франклін, Т. Джефферсон та ін.).

Один з відомих авторів теорії П. п. та С. д. англ. філософ Т. Гоббс (1588 — 1679) у своїй відомій праці "Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної і громадської" (1651) так подає в цьому контексті концепцію творення суспільства. Людина — породжений природою біол. організм, який набуває за відповідних умов особливої, "людської природи". Всі люди народжуються вільними, рівними, з егоїстичною природною жадібністю. Природа наділила їх однаковими потребами і пристрастями, дала кожному "право на все", і це стало причиною такої ж люті й пожадливості, яка існує в тваринному світі. Людина заздрить іншій, радіє її горю, заради власного самозбереження вбачає в іншому ворога і конкурента на шляху до задоволення своїх потреб. Це — "природа людини", її першопочатковий природний стан. Саме тоді виникає "війна всіх проти всіх" і принцип моралі — "людина людині — вовк". Боротьба людей між собою, постійна загроза фіз. існуванню кожного приводять до укладання між людьми С. д., основу якого становлять особистий інтерес і власна вигода. З цього часу "природна людина" стає "не природною", а соціальною істотою, саме новий соціальний статус громадянина перетворює ізольовану особин на повноправного члена спільності. Тут криється фундаментальна ідея, котра полягає в тому, що історія — продукт власної діяльності людини, яка формує себе як історичний суб'єкт — соціальну істоту. Концепція С. д. Т. Гоббса порівняно жорстка, оскільки рівність "природних людей" не дає їм права особистого суверенітету з моменту появи держави в результаті С. д. З появою суспільства "закони природного права" здійснюються через діяльність держави, яка за допомогою відповідних установ і санкцій забезпечує громадянам реалізацію їх інтересів і потреб навіть егоїстично-особистісного характеру, бо створює умови для самозбереження через громадянський мир, охороняє власність кожного громадянина, забезпечує всім, а отже, і кожному рівні громадянські права.

Наступник Т. Гоббса його співвітчизник Д. Локк (16321704) у праці "Два трактати про державне правління" (1690) також виходить з концепції П. п. і С. д. Природна рівність людей, на думку цього філософа, забезпечується розумною діяльністю людини. Одначе її не досить, щоб гарантувати споконвічні права індивіда на приватну власність, особисту свободу та право на життя. Тому держава створюється людьми свідомо для гарантії цих прав, які не забезпечуються при природному стані людини. Оскільки головною метою держави є забезпечення свободи і власності, то їй передаються не всі "природні права" людини, а лише ті, з якими пов'язана діяльність правосуддя, здійснення виконавчих функцій у середині країни та у її відносинах з іншими державами. Тому Д. Локк поділяє держ. владу на законодавчу, виконавчу і федеральну, чи союзну. Уряд теж відповідає перед законом, і лише народ виступає сувереном - повним носієм влади і може не підтримувати уряд або й скинути його. Така модель політико — правових відносин у суспільстві істотно вплинула на подальший розвиток сусп. думки.

Отже, відповідно до договірної теорії держава виникла в результаті погодження між людьми, що перебували до цього в природному стані. До необхідності такої угоди люди приходять через неможливість забезпечити свої природжені права і безпеку поза державою. Більшість прибічників теорії С. д. не проводить відмінності між державою і суспільством, вважаючи, що конституювання держави означає одночасно перехід від природного стану до сусп.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.