Соціологія короткий енциклопедичний словник

ПРОГРЕС І РЕГРЕС — співвідносні поняття, що означають розвиток суспільства або його підсистем по висхідній лінії, від менш досконалого стану до більш досконалого (прогрес) і повернення до старих, віджилих форм розвитку, що свідчать про сусп.. застій і деградацію (регрес).

Цілі, які ставлять собі люди, і завдання, які вони вирішують у процесі сусп. розвитку, постійно змінюються, а тому їх оцінки щодо П. і. р. бувають суб'єктивними, відносними, не істор. Шкала цінностей, якої дотримується той, хто висловлюється про П. і. р., нерідко розглядається як довершений критерій сусп. П. і. р. Марксизм претендує на єдино правильне визначення критерію сусп. прогресу. З марксист, т. з., основою сусп. розвитку є матеріальне в-во. Відповідно критерієм сусп. прогресу виступає розвиток способу в-ва. Спосіб в-ва визначає конкретно-істор. тип сусп.-екон. формації, яка і є певним етапом сусп. прогресу. Кожна нова формація означає новий рівень розвитку продуктивних сил, екон. базису суспільства та зумовлених ним "надбудовних" відносин.

З цієї т. з. важко відповісти на запитання, чому гинули великі імперії з розвинутими продуктивними силами, а вперед виходили країни з менш розвинутими продуктивними силами або чому окремі суспільства обминули у своєму поступі одну чи кілька формацій та водночас перебувають у авангарді прогресу. Марксизм на це відповідає, що вся справа, зрештою, в продуктивності праці, якої досягли ті чи інші країни. Дійсно, продуктивність праці — це економія живої та уречевленої праці. Вища продуктивність праці надає можливість при найменших витратах робочого часу виробляти більше продукції. Продуктивність праці — це, як казав В. І. Ленін, найважливіше, найголовніше для перемоги нового сусп. ладу. Але ж цей критерій є екон., він відображає рівень розвитку продуктивних сил, а не сусп. відносин, тим більше - не сусп. ладу. З т. з. марксизму, цей критерій і справді — єдино правильний, бо марксизм весь стоїть на принципі екон. детермінізму.

Але екон. критерій прогресу не є всеохоплюючим. Таким критерієм має бути заг. соціол., сутнісний і спільний для всіх сфер сусп. життя, зокрема й для визначення рівня духовності суспільства. Проте такий критерій може бути дуже абстрактним — це сама людина, точніше — рівень розвитку особистості. Цей критерій передбачає високий рівень гуманізації суспільства, досягнення особою соціальної свободи, тобто ліквідації вікової відчуженості між особою і суспільством (державою). На цьому тлі можливе визначення емпірично конкретних чинників сусп. прогресу. На сьогодні ж визначення показників прогресу може бути прагматичним і локалізованим. Напр., показники сусп. прогресу можуть бути галузево-диференційованими: екон., техн., екол., політ., культурними тощо. Всі показники, які фіксують рух суспільства вперед і не є показниками регресу (занепаду, деградації і стагнації) можуть розглядатись як емпіричні свідчення сусп. прогресу.

Важливе значення для розуміння сусп. прогресу має нац. чинник. Виходячи з ідеї нац. розвитку, на особистісному рівні можна дотримуватися будь-якої соціол. шкали цінностей, що не суперечать інтересам людини і держави, їх оцінка як прогресивних визначається тісною кореляцією між очікуванням людей і можливістю їх реалізації. Але такий підхід прийнятний лише для оцінки соціального розвитку нац. держав. Розвиток України протягом століть позначений відсутністю власної державності. Нац. вимір ніколи не був самодостатньою цінністю її сусп. розвитку. Нац. і великодерж. прогрес суперечили один одному, як суперечили інтереси метрополії та колоній.

Колоніальне становище України зумовлювало особливості її соціально-екон. розвитку і було головною перешкодою на шляху нац. прогресу. Це становище позначилось і на нац. формах становлення укр. суспільства з його специфічною структурою, господарством, соціальними ін-тами та культурою. Розглядаючи цей процес як поступальний, не можна не відзначити його суперечливість і наповненість регресивними змінами. Ці зміни треба розглядати і як такі, що виникли на внутрішньому нац. ґрунті і як такі, що були зумовлені зовнішніми чинниками. Останні справили особливо великий вплив на поступальний розвиток України.

У коленій країні сусп. прогрес торував собі шлях у боротьбі з регресивними явищами. Важливо не допустити їх перетворення в тенденції нац. розвитку. Сусп. прогрес стане неповоротним, коли нац. ідея стане фактом буття і свідомості переважної більшості населення держави і коли зусилля держ. інституцій спрямовуватимуться на розвиток творчого потенціалу і здібностей кожного громадянина.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити