ПРОТОСОЦЮЛОГІЯ — прасоціологія, ретроспективна соціологія — передісторія соціол. знання, елементи якого існують у системі синкретичного суспільствознавства і філософії до його диференціації та спеціалізації на окремі науки. П. вивчає факти, здогадки, гіпотези, ідеї, концепції, емпіричні соціальні обстеження минулого, пов'язані з аналізом чи описом соцієтальних явищ, процесів, тенденцій, котрі безпосередньо входять до предметної сфери сучасної соціології.

П. "вилучає" з інф. матеріалу минулого ті специфічні форми знання та пізнання, котрі сьогодні класифікуються як соціол. За відсутності інших даних П. допомагає реконструювати ряд соцієтальних явищ і процесів на основі опосередкованих даних, котрі дають змогу вірогідно чи достовірно відтворити їх у вигляді ідеалізованих теорет. об'єктів, зв'язків чи властивостей, глибше пізнати, певні соціальні фрагменти систем минулого у просторі і часі. Так, козацтво чи братства в історії України ще не досліджувались як соціальні ін-ти, тим часом як вони виконували істор. спеціалізовані функції в системі тогочасних відносин, були певними типами спільнот, діяли на засадах відповідних соціальних норм, здійснювали соціальний контроль і т.д. Водночас П. — елемент історії соціології, її певний етап, позаяк вивчає становлення і розвиток соціол. знання, котре передувало появі академ. соціології як науки з часів О. Конта.

У сучасній соціології нема однозначного розуміння терміна "П.". Окремі автори взагалі заперечують П., оскільки до Еонта соціології не існувало. Інколи до П. відносять творчість О. Конта, Г. Спенсера, К. Маркса, Л. Уорда та ін. на тій підставі, що їх ідеї не спирались на факти соціол. досліджень, а виводилися з даних сусп. наук (А. Восков). Дехто відносить до П. етап розвитку соціології до Е. Дюркгейма і М. Вебера, котрі умоспоглядальну спекулятивну соціологію перетворили на емпірично обґрунтовану систему знання (Ю. Давидов).

Причиною таких розбіжностей є відмінності в розумінні авторами критеріїв науковості соціології або ж підміна предмета соціології предметом історії соціології. Насправді ж П. включає в себе і те і друге, позаяк описує дослідження соціального ще до появи соціології як науки, а отже, і вивчає передісторію розвитку соціол. знання та передумови виникнення самої соціології. Адже з появою соціол. системи О. Конта власне й завершився період П. незалежно від того, наскільки контівська чи навіть більш пізні і глибші концепції відповідають критеріям науковості. Стосовно доконтівського періоду розвитку соціол. знань запровадження терміна "П." цілком правомірне. Те, що не було соціології як окремої науки, не означає, що до Конта не було соцієтальних явищ та процесів. Уже в античному світі ставились і досліджувались численні соціол, (за сучасними критеріями) проблеми (соціальна структура, соціальні норми й закони, проблеми цінностей, способів життя, вільного часу, соціального управління, співвідношення особи й суспільства та ін.). Поява жодної науки не розпочинається з усталення її предмета, а, навпаки, її предмет чітко окреслюється після накопичення відповідної емпіричної бази, виокремлення специфічних досліди, методів і принципів, відкриття закономірностей певної системи чи підсистеми та ін. Саме на цих засадах відбувається диференціація наук за об'єктом і предметом дослідження. Без подібного "протоетапу" накопичення знань не може з'явитися жодна наука.

Те, що не було даної науки в минулому, не означає, що не було і тих явищ та процесів, котрі згодом становлять її предмет. Не обов'язково бути професійним соціологом, щоб ставити соціол. проблеми чи описувати соціальні явища. Саме це має на увазі П. Сорокін, коли зазначає, що хоча слово "соціологія" недавнього походження, але несистематизовані спостереження, узаг. соціол. характеру містяться в давніх манускриптах, працях античних філософів, істориків, юристів, мислителів Середньовіччя, епохи Відродження і Нового часу (П. Сорокин. Человек, цивилизация, общество. М., 1992. С. 176-179). Саме факт існування соціол. знання до появи соціології враховують історики соціології, котрі детально аналізують соціол. проблематику в доконтівській історії. До таких праць належать дослідження рос. проф. Хвостова "Социология. Введение. Ч. І. Историч. очерк учений об обществе" (М., 1917), П. Сорокіна "Развитие социологии", фундаментальна двотомна праця Сжі Шацького "Історія соціол. думки" (1983), колект. моногр. під кер. проф. Ю. Давидова "История теорет. социологии: От Платона до Канта. Предыстория социологии и первые программы науки об обществе". (М., 1995), М.Захарченка, О. Погорілого "Історія соціології: від античності до поч. XX ст." (К., 1993) та ін.

Основними засобами аналізу проблем П. є ретроспективні методи соціол. дослідження.

Виділення етапу П. дає змогу чітко розмежувати в історії соціології два основні періоди та специфічні процеси їх розвитку: протосоціол. та академ. Протосоціол. етап пов'язаний зі стихійними, спорадичними, несистемними процесами вивчення соціального, коли закладались об'єктивні та суб'єктивні, сусп. та пізнавальні передумови формування соціології. Поява соціології як окремої дисципліни якісно змінювала характер подальшого розвитку цієї науки, який уже обумовлювався не лише зовнішніми чинниками чи суб'єктивними інтересами, а й внутрішньою логікою еволюції соціології як нової системи наук, знання, що розвивається за своїми сист. законами. Це і є другий, якісно вищий етап розвитку соціології — її академ. період.