Соціологія короткий енциклопедичний словник

РІТЦЕР (RITZER) Джордж (1940) — амер. соціолог, провідний ідеолог метатеоретизування в сучасній соціол. науці. Освіту отримав у міському коледжі Нью-Йорка, Мічиганському та Корнельському ун-тах (докт. ступінь у 1968 р.). Проф. соціології Ун-ту Мірімада, одержав ряд відзнак наук, громадськості США, очолював теорет. секцію АСК (1989 — 1990), викладав у Голландії та Швеції. Проводив дослідження у галузях трудових відносин та виробничих конфліктів, громадського управління, соціальної психології, проте головною сферою його інтересів була сучасна соціол. теорія, проблема розвитку метатеорет. підходу в соціол. пізнанні. Особливістю ролі Р. у соціол. дисципліні є те, що його погляди формувались не у площині певного напряму і що він не належить до якої-небудь школи, а те, що його концептуальні конструкції спираються одночасно на кілька парадигм соціального аналізу.

Він є засновником "мультипарадигмального підходу" в сучасній соціології. У першій книзі, яка принесла йому визнання, — "Соціологія: мультипарадигмальна наука" (1975) зробив спробу відійти від традиційних дебатів між різними напрямами, натомість знайти спільне, взаємодоповнюване в соціол. теоретизуванні XX ст., інтегрувати різні підходи, акцентувати увагу теоретиків на гармонізуючих та об'єднавчих ідеях. Свої конфліктол. навички раннього періоду творчості продемонстрував аналізом стану справ у соціол. дисципліні, аргументацією переваг узаг. метатеорет. ракурсу аналізу соціальних явищ. Головні положення наступної праці - "До інтегративної соціо логічної парадигми" (1981) також спрямовані проти "теорет. екстремізму", однобічності конкуруючих підходів, на теорет.-методол. інтеграцію соціологів. У своїй основній узаг. праці — "Метатеоретизування в соціології" (1991) викладає концептуальне бачення цілісної наук, дисципліни, принципи системат. вивчення соціол. думки, завдання створення нової синтезованої теорії, розбудови всеохоплюючої теорет. перспективи — тобто метатеорії в соціології. Відштовхуючись від веберівської теорії раціональності, ідеї взаємозв'язку між раціоналізацією і професіоналізацією у соціальному пізнанні, обстоює завдання вироблення консенсусу її ході дискусій, які точаться в наук, колах, пошук шляхів інтеграції та синтезу різних теорет. підходів: мікро- та макрорівнів (великомасштабних соціальних процесів, світових сусп. систем, культур і т.д. та індивідуальних дій, взаємин між групами, спільнотами, організаціями тощо); об'єктивних і суб'єктивних вимірів соціальних феноменів (ментальних процесів і структурних меж взаємодії, ідеальних і матеріальних компонентів і т.д.), показує доповнюваність провідних напрямів сучасної соціол. теорії.

Слід зазначити популярність його ґрунтовних праць з соціол. теорії, де представлено академ. огляд усіх помітних теорет. позицій у дисципліні, виклад змісту найвпливовіших концепцій, течій, робіт, починаючи від засновників соціол. науки до новітніх напрямів кінця XX ст. "Соціологічна теорія" та "Сучасна соціологічна теорія" (третє вид. яких вийшло друком у 1992 р.) — є найбільш поширеними підручниками з цього предмета в США, що також перевидані у багатьох країнах.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити