Соціологія короткий енциклопедичний словник

РОЛЬ СОЦІАЛЬНА — нормативний різновид поведінки індивіда, який займає певну соціальну позицію (в суспільстві, групі, організації) і виконує відповідні їй функції.

Як член суспільства, різноманітних груп і організацій, обіймаючи в них певне місце чи позицію, виконуючи притаманні цим позиціям функції, індивід тим самим здійснює відповідні P. c.: батька, вченого, підприємця, депутата тощо.

З категорією "P. c." тісно пов'язані поняття "статус соціальний", "позиція", "рольові очікування (експектації)". Значення P. c. як регулятора соціальної поведінки полягає у тому, що, приступаючи до виконання певних соціальних функцій, індивід, як правило, знає права й обов'язки, що відповідають його становищу, і санкції, які можуть бути застосовані у разі їх порушення. Вимоги, сподівання, які висуваються P. c., формуються в сусп. свідомості під впливом загальнокультурних норм, цінностей і традицій, певної сусп. системи, соціальної групи.

P. c., таким чином, — це завжди очікувана поведінка, пов'язана з реалізацією певних прав і обов'язків. У цьому плані вона характеризується як нормативними вимогами до поведінки індивіда, так і очікуваннями інших людей стосовно її виконавця. Одні вимоги й очікування за своїм характером формальні (закони, кодекси, інструкції), інші — неформальні (неписані правила поведінки, діяльності та спілкування). Якщо поведінка індивіда відповідає рольовим вимогам і очікуванням, то вона соціально заохочується (похвала, почесті, матеріальна винагорода), у разі відхилення поведінки від рольових вимог і очікувань вона, як правило, негативно санкціонується (осуд, покарання).

Оскільки один і той самий індивід виконує багато P. c., то між ними можливі відносини як гармонії, так і дисгармонії. В останньому випадку виявляються т.зв. внутрішні, або міжрольові конфлікти, що виникають переважно на ґрунті суперечностей між різноманітними рольовими вимогами і очікуваннями (добрий сім'янин — поганий спеціаліст, здібний інженер — невдалий підприємець, компетентний директор — малокомпетентний член уряду та ін.). У сучасному суспільстві інтенсивні міжрольові конфлікти особливо характерні для P. c. жінки (жінка-дружина, мати, робітниця, керівник тощо).

Поняття "P. c." уведено в наук, ужиток амер. соціологами Р. Лінтоном і Дж. Мідом. Нині воно є центральною категорією теорій структурно-функціонального аналізу (Т. Парсонс, Р. Мертон та ін.).

Рольова інтерпретація поведінки, діяльності та спілкування людини — досить надійний інструмент вивчення її соціальних характеристик. Разом з тим соціальна сутність людини не зводиться тільки до сукупності P. c. та виявлення рольових вимог та очікувань. Опанування P.c., вирішення внутрішніх і міжрольових конфліктів завжди більш успішно здійснюють індивіди, набір якостей, здібностей, можливостей індивіда, яких дає змогу їм певною мірою протистояти традиційним, у тому числі і девіантним рольовим впливам. Про це свідчать не лише різноманітні типи поведінки, яка відхиляється, але передусім інноваційна активність людини, здатної творити нові соціальні цінності, норми та ролі.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити