Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІАЛЬНА СОЛІДАРНІСТЬ — спільність поглядів, інтересів, активне співчуття певним вчинкам, ідеям, думкам, цінностям, узгодженість у виступах і діях індивідів, груп, класів, націй, зумовлені статусними, екон., соціально-культурними та ін. детермінантами. До солідарної соціальної дії здатні різноманітні спільності: соціокласові, етнонац., регіональні, корпоративні, політ, і т. п. Соціальні зміни часто залежать від стану солідарної діяльності (бездіяльності) цих спільностей. Проявляється С. с. і як політ, якість у діях партій, і як моральна одностайність громадських організацій, і як прагнення групуватися окремих осіб. Ось чому категорія "солідарність" у сусп. науках має неоднаковий зміст, бо позначуване нею явище надзвичайно багатоманітне: напр., існує солідарність класова, нац., інтернац., расова, корпоративна, моральна, реліг., професійна, терит., сусідська і т. д.

У соціології поняття С. с. використовується для вивчення ступеня інтеграції різних спільнот, а також індивідів у групу. Воно пройшло певну історію свого розвитку. Зокрема, в "соціальній фізиці" О. Конта ця категорія є одним з вихідних понять (у взаємозв'язку з такими, напр., поняттями, як "сусп. система", "соціальний організм", "соціальна динаміка", "соціальна статика" та ін.). Солідарним О. Конт вважав усе суспільство як цілісність, оскільки в ньому існує поділ "усіх людських робіт", а між різними його частинами неодмінно виникає "спонтанна гармонія". Тому контівське поняття С. с. сповнене всезаг. соціального змісту і варіює під назвами "сусп. солідарність", "фундаментальна солідарність", "всезаг. соціальна солідарність", "очевидна спонтанна гармонія" тощо.

Е. Дюркгейм пов'язував С. с. головним чином з сусп. поділом праці (хоча, на його думку, це не єдине джерело солідарності), вважав її істотним чинником соціального зв'язку, інтеграції спільнот, суспільства. Він поділяв її на дві основні форми: механічну та органічну. Перша визначається станом нерозвинених трудових та ін. зв'язків між індивідами, схожістю виконуваних ними сусп. функцій, яка притягує їх одне до одного. Вона існує в архаїчних суспільствах, де індивід поглинається спільнотою. Друга ґрунтується на поділі праці, який урізноманітнює професійні ролі людей, індивідуалізує їх і водночас робить їх взаємозалежними, потрібними один одному, внаслідок чого й виникає відчуття взаємозв'язку, солідарності. Суспільство, в якому панує органічна солідарність, створює, за Е. Дюркгеймом, сприятливі умови для розвитку індивідуалізму.

П. Сорокін, аналізуючи чинники виникнення, збереження та зникнення "простих колективних єднань" (єдностей), дещо конкретизував вельми заг. положення Е. Дюркгейма про С. с;. Він показав, що об'єднуючий ефект органічної солідарності виявляється суперечливо щодо конкретних колективних утворень, бо є серед них як солідаристські, так і несолідаристські (антагоністичні) типи.

Категорія С. с. повноправно входить до понятійно-термінол. апарату сучасної соціології.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити