Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІОЛОГІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ - галузева соціол. наука, яка вивчає закономірності і механізми формування, функціонування і розвитку оціночного ставлення різних соціальних спільностей до процесів і явищ, що визначаються сусп. інтересом та дискусійністю.

У С. г. д. найбільш поширеним є тлумачення громадської думки як соціально детермінованого стану масової свідомості, основні характеристики якого обумовлюються особливостями життєдіяльності її суб'єкта. Як галузь соціол. досліджень С. г. д. передусім зосереджує увагу соціологів на вивченні змісту громадської думки, чинників і форм її прояву та функціонування.

Виникнення С. г. д. пов'язують із працею нім. соціолога Ф. Тьонніса "Критика громадської думки" (1922), хоча перші емпіричні дослідження громадської думки почались у США ще у XIX ст., а сам термін "громадська думка" виник в Англії наприкінці XVIII ст. і став заг. прийнятим. Прикладні дослідження громадської думки в той час мали спорадичний характер і були спрямовані здебільшого на вивчення попиту населення, ставлення виборців до виборів і т.д. З початку XX ст. інтерес дослідників до громадської думки зростає. Причому якщо раніше вона вивчалася переважно як форма вираження інтересів і потреб різних прошарків суспільства, як інструмент соціального контролю за діяльністю держави, то в подальшому у зв'язку із загостренням екон., політ, і соціальних суперечностей акцент зміщується на проблеми управління громадською думкою і як наслідок — на вивчення механізмів її формування і трансформації.

Поглиблення уявлень про функціонування громадської думки, її впливу на сусп. процеси виявили актуальність взаємозв'язку соціол. досліджень громадської думки з іншими галузями соціол. знання — соціологією, етносоціологією, соціологією масової комунікації та ін. У кінцевому підсумку це і визначило проблематику С. г. д., яка поряд з традиційними дослідженнями політ, установок і переваг, задоволеності рівнем і якістю життя, залежності думок і оцінок від етнічних та інших соціально значущих характеристик населення залучає до свого аналізу його ставлення до широкого спектра екон. проблем (інфляція, безробіття), питання соціальної справедливості тощо.

В Україні соціол. дослідження громадської думки пройшли кілька етапів свого розвитку. Розпочаті ще в 20-х рр., вони були продовжені лише в сер. 60-х. Проведення цих досліджень, переважно прикладних за своїм характером, було обумовлено поширенням практики планування соціального розвитку підприємств, населених пунктів і регіонів, у контексті якої вивчалися потреби та інтереси різних верств і груп населення, з'ясовувалося їхнє ставлення до умов життя і праці.

Наприкінці 80 — поч. 90-х рр. у зв'язку з реформуванням політ, системи і екон. відносин в Україні тематика досліджень громадської думки суттєво змінюється. Перевага надається вивченню електоральної поведінки громадян, виявленню їх оцінок діяльності владних структур, популярності різних політ, партій і рухів.

Протягом останніх років завдяки демокр. суспільства помітно зросла роль громадської думки як суб'єкта соціального управління, чинника розвитку гласності, зростання політ, активності мас. Це у свою чергу передбачає новий рівень організаційного, наук.-метод, забезпечення соціол. досліджень функціонування громадської думки. Мова йде передусім про подальшу розробку теорії масової свідомості і громадської думки, удосконалення засобів її обліку (шляхом стандартизації методик опитування, забезпечення репрезентативності відомостей про стан і динаміку громадської думки, надійності інформації та ін.), про аналіз умов, що визначають її ефективність, пізнавальну і функціональну цінність.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити