Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІОЛОГІЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ — галузева соціол. наука, що вивчає стан і динаміку масової комунікації в суспільстві, а також тенденції та особливості функціонування мас-медіа (преси, радіо, телебачення, відеосистем, кіно), за допомогою яких ця комунікація здійснюється. Проблематика С. м. к. досить ґрунтовно висвітлена в зх. соціології та психології пропаганди, теорет. концепціях і емпіричних дослідженнях масової культури, де вона розробляється з поч. XX ст. Соціол. думка щодо масових комунікацій центрується навколо уявлень про соціальний контроль, до системи якого включається ін-т мас-медіа, а також навколо участі масових комунікацій у процесах соціальної диференціації та інтеграції. У такому контексті в С. м. к. культивуються дві головні ідеї, що постулюють або тотальний та прямий, або ж частковий та опосередкований вплив мас-медіа на аудиторію.

Крит, аналіз масової комунікації у зв'язку з її підпорядкованістю цілям культурної індустрії, спрямованим на дедалі зростаючу ідеол. і комерційну маніпуляцію індивідуальною та масовою свідомістю, котра (маніпуляція) не лишає місця для "не скалічених" соціальних зв'язків і призводить до самозруйнування зх. цивілізації, акцентував увагу на регресивному характері сусп. інтеграції, яка при цьому досягається (М. Хоркхаймер, Т. Адорно). Позитивний, власне соціол. підхід у дослідженні масових комунікацій розроблявся амер. соціологією пропаганди 40 - 50-х рр., котра спиралась на структурно-функціональну модель суспільства та теорії когнітивного балансу, що обґрунтовували вибраність поведінки індивідів і соціокультурних груп у сфері інформації. Будучи іноді іменована як "парадигма ефектів мас-медіа", дана досліди, перспектива тривалий час була орієнтована на вимір ефективності засобів комунікації відповідно до лінійної формули масової комунікації, запропонованої 1948 р. Г. Лассуелом: хто повідомляє, що повідомляє, яким каналом, кому і з яким ефектом. Кожна з ланок комунікаційного ланцюга могла вивчатися самостійно: настанови комунікатора, зміст мас — медіа (для чого було здійснено контент-аналіз текстів, що транслюються), диспозиції та очікування аудиторії.

Проте головним завданням було вимірювання ефектів масових комунікацій, серед яких найочевиднішим та експериментально підтверджуваним виявився "підсилюючий" ефект. Це дало підстави П.Лазарсфельду, а згодом Дж Юшпперу наполягати на визнанні обмеженого впливу мас-медіа, що виступають швидше "агентом підсилення, ніж агентом зміни" установок реципієнтів. Вимірювання ефектів мас-медіа набуло безсумнівної популярності на тлі зростаючого сусп. інтересу до прогнозування поведінки електорату. Деяке спрощення лінійної схеми масової комунікації спонукало до пошуку інших моделей її функціонування: 1)"двоступеневої" моделі (П. Лазарсфельд та І. Е. Катц), яка вводила опосередковану ланку в спілкуванні комунікатора та аудиторії - "лідерів думки", котрі, репрезентуючи найбільш компетентну в галузі інформації і тісно контактуючу з мас-медіа категорію реципієнтів, розповсюджують отримані каналами М. к. відомості шляхом міжособистісної взаємодії; 2) моделі "коорієнтацїї" (Дж. Мак-Леод), що пояснюють особливу актуальність звернення еліт і громадськості до мас-медіа в ситуації соціальної напруженості тощо.

У цілому ж концепції та моделі масової комунікації функціонального типу тлумачать ефективність макро-комунікативного процесу з позиції перспективи контролю — від жорстких форм дотримання ідеол. режиму, котрий підтримується політ, елітами, до м'якого регулювання цього процесу духовною і ціннісною сферою з боку ін-тів влади. Вітчизняна С. м. к., яка інтенсивно розвивалася з 70 — 80-х рр., сприйняла досягнення традиційних підходів та інновацій, теорет. орієнтуючись на марксист, аналіз, де мас-медіа розглядаються в системі ідеол. ін-тів домінуючих класів, котрі з їх допомогою "регулюють в-во та розподіл думок свого часу" (К.Маркс). Вагомий внесок у С. м. к. зробили А. М. Алексєєв, Б. О. Грушин, М. Й. Лауристін, Б. М. Фірсов та ін.

Однак сучасна С. м. к. розглядає свій предмет скоріше з позиції широкої перспективи культури. Її участь у відтворенні соціально-структурних і політ, процесів, влади і контролю, повсякденного життя людей та людської індивідуальності вбачається як трансмісія культурних значень і сенсів у вигляді знань, цінностей, переконань, думок, навичок, взірців. У змісті процесів М. к. убачають і виокремлюють культурні індикатори, що вказують на структуру й динаміку ціннісних систем у суспільстві (К. Розенгрен, З. Неменверт та Р. Вебер), зміщуючи акценти з вивчення недовгочасних або ситуативних ефектів М. к. на дослідження культурних рухів і циклів. Оцінюючи телебачення як найпотужніший засіб культивації в суспільстві певних зразків соціуму, теоретики обґрунтовують технології "культиваційного аналізу" (Дж. Гербнер).

У концепціях А. Моля то Г. М.Маклюсна мас-медіа надається вирішальна роль у формуванні нового типу інф, та культурної взаємодії завдяки їх здатності конструювати мозаїчну аудіовізуальну культуру.

Антираціональний імпульс М. к. виразно виражений у постмодерніст. перспективі досліджень, що репрезентують ідею потенційної здатності мас-медіа здійснювати соціальний контроль завдяки зваблюванню публіки особливою чуттєво-знаковою реальністю, яка виявляє схильність до саморозмноження, надмірного нарощування знаків, витіснення значень і сенсів за межі комунікації та розчинення істинних знань у своїх багаточисленних варіантах. В екстатичних станах М. к. такий контроль сприяє перетворенню членів аудиторії на користувачів звабливих знаків, що веде до розпаду між ними соціальних зв'язків і "зникнення соціальної реальності" (Ж. Бодрійяр). Протилежної т. з. стосовно раціонального потенціалу масмедіа дотримуються прибічники когнітивних підходів до М. к. Досить визначено її висловлює Ю. Хабермас, котрий вважає, що соціальний контроль, який здійснюється засобами М. к., мас амбівалентний характер. Владний тиск ідеології або інтересів в-ва співіснує тут з раціонально усвідомлюваними правилами конструювання мовної реальності. У сучасному світі, де координатором соціальних дій виступає головним чином влада і капітал, мас-медіа все ж "надані мовному розумінню", зберігаючи шанс вивільнення людини з тенет уречевлення. Сутнісно-примножуючи комунікативні зв'язки взагалі, мас-медіа здатні працювати на підтримку раціонального сусп. дискурсу, якщо такий зароджується у публічній сфері. Сучасні дослідження М. к. у межах різноманітних наук, дисциплін тяжіють до виокремлення у єдину міждисциплінарну галузь, проте специфіка соціол. підходу при цьому не втрачається.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити