Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІОЛОГІЯ ОСВІТИ — галузь соціол, науки, пов'язана з вивченням закономірностей функціонування і розвитку освіти як сусп. ін-ту. В ньому у свою чергу проглядаються два взаємопов'язані підходи в дослідженні проблем освіти: внутрішньо - і зовнішньо-інституційний. У ракурсі першого розглядаються соціальні аспекти діяльності працівників освіти, пед. та навч. колективів, соціально структура та функціонування установ системи освіти, проблеми управління, взаємини педагогів та учнів, закономірності соціалізації особи в навч. процесі, соціальний стаж і сусп. роль учителів і викладачів, їх професійний статус. Другий підхід передбачає дослідження соціальних проблем взаємодії освіти та інших інституцій суспільства — в-ва, науки, культури, політики тощо, взаємозв'язку навч.-освітніх та ін. сусп. процесів, впливу освіти на сусп. відносини, поведінку та свідомість індивідів і соціальних груп.

Дослідження у сфері С. о. дають змогу визначити залежність системи освіти від рівня розвитку виробничих сил, екон., техніко-технол. чинників та встановити оптимальне для конкретних умов співвідношення між прагматичною (професійною) та заг. гуманітарною функціями освіти. З цією метою здійснюється вивчення взаємозв'язку заг. і професійної освіти, структури та завдань середніх, професійно-техн., середніх спеціальних і вищих навч. закладів та їх взаємодії, співвідношення спеціальних і заг. гуманітарних програм у навч. процесі.

С. о. розглядає також взаємодію системи освіти як сусп. ін-ту з духовним життям суспільства і з необхідністю виходить на проблеми соціалізації особи та систему її культурних цінностей. Це у свою чергу спонукає звернення С. о. до питань збереження і передачі знань, соціальних норм, засвоєння духовних цінностей та особливостей взаємин людини в системі освітніх процесів. Значна увага в С. о. приділяється вивченню поведінки людини в системі освіти: ставлення до освітніх ін-тів, її наміри, запити, мотиви і стимули, орієнтації на знання певного змісту та вибір відповідних навч. закладів.

Вказані напрями в С. о. тісно пов'язані з дослідженням ролі освіти у відтворенні й розвитку соціальної структури суспільства, що передбачає аналіз структури навч. закладів, відмінностей між ними, наступності між заг. освітніми, професійно-техн. школами, з одного боку, і вузами — з другого. У цьому випадку для аналізу процесів відтворення соціальної структури суспільства стає необхідною інформація про соціальний склад всіх ланок системи освіти, розподілу представників різних соціальних груп за "каналами" та "поверхами" освітньої системи, їх шансів на одержання вищої освіти.

Вивчення ролі системи освіти як одного з основних чинників прогресу, каналу соціальної мобільності, що задає прогресивні зміни в соціальній структурі суспільства, є одним з найголовніших напрямів дослідження в С. о. При цьому С. о. вивчає не тільки вплив освіти на соціальний розвиток суспільства, а й структуру самої освіти, її "прив'язаність" до соціального і професійного поділу праці, відповідність актуальним і перспективним завданням суспільства (запитам в-ва, науки, культури тощо). Дослідження в галузі С. о. є не тільки важливим напрямом розвитку соціол. науки, а й суттєвим чинником реалізації ефективної соціальної політики.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити