Соціологія короткий енциклопедичний словник

ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло Іванович (08.01.1865, с. Солоне Куп'янського пов. Харківської губ. — 21.01.1919, станція Затишок побл. Одеси) видатний укр. економіст, теоретик кооперативного руху, соціолог. Викладав у навч. закладах Москви і Петербурга. У 1917 р. секретар фінансів, торгівлі і промисловості Центральної Ради, член комісії по створенню Укр. академії наук, голова її III Відділу, проф. Київського, згодом Укр. ун-ту.

Як соціолог Т.-Б. поділяв погляди неокантіанства. Виступаючи з критикою марксизму, вчений вказував на однобокість матеріаліст, формули, згідно з якою життя суспільства визначається характером способу в-ва. На його думку, не в-во має визначати основи сусп. ладу, а г-во, тобто сукупність людських дій, спрямованих на зовнішній світ для створення матеріальних умов, необхідних для задоволення людських потреб.

Вважав, що немає ніякої потреби, задоволенню якої не служило б г-во, а тому і немає сенсу в їх, потреб, поділі на господарські і якісь ін. Він виділив дві основні ознаки, які різнять господарську діяльність від негосподарської. Сутність першої полягає в тому, що господарська діяльність завжди є засобом для чогось, а не метою в собі. Г-во створює засоби для задоволення наших потреб, але само по собі ніколи не є потребою. Друга ознака вказує на відмінність об'єкта господарської діяльності від негосподарської. Г-во завжди спрямоване на зовнішню природу, на матеріальні умови господарювання. Натомість діяльність, об'єктом якої є сама людина (робота вчителя, священика, лікаря), не становить г-ва.

Крит, осмислюючи марксизм, Т.-Б. висунув положення про те, що всі потреби людини дають привід для господарської діяльності. Саме тому вона є заг. основою людської діяльності. Вирішальне значення г-ва в сусп. житті ґрунтується не лише на тому, що люди, як вважав марксизм, перш ніж займатися політикою, наукою, мистецтвом, релігією, повинні їсти, пити і одягатися, але також і на тому, що наука, політика і т.п. мають свої матеріальні засади, які створюються г-вом.

Основою будь-якої діяльності є г-во. Саме на цьому і ґрунтується центральне місце г-ва в соціальному житті.

Однак, як застерігав укр. дослідник, соціальне життя не збігається з г-вом. Чим вища потреба, тим меншу роль у діяльності по її задоволенню відіграє господарська праця. Вищі види соціальної діяльності мають своє самостійне значення, незалежне від господарства, а тому помилково вбачати в них пасивний продукт або навіть просто відображення г-ва.

Вважав, що оскільки істор. прогрес саме і полягає в одухотворенні людини, в переміщенні центру ваги людського життя до сфери вищих духовних потреб, то і соціальне значення господарського моменту зменшуватиметься мірою руху історії вперед. Натомість значення негосподарської діяльності як чинника сусп. розвитку зростатиме.

Значну увагу у своїх дослідженнях Т.-Б. надавав питанням класів і класової боротьби. Соціальний клас, на його думку, є сусп. групою, члени якої перебувають в однаковому екон. становищі щодо сусп. процесу присвоєння додаткової праці ін. груп, і як наслідок того мають спільні екон. інтереси і спільних антагоністів у процесі сусп. господарювання. З вищеозначених позицій критикував марксист, теорію класової боротьби, розуміння історії як боротьби класів тощо.

Тв.: Теоретические основы марксизма. СПб., 1906; Політична економія. К., 1994; Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію // Злупко С. М. Михайло Туган-Барановський. Львів, 1993; Остання мета кооперації // Там само.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити