Соціологія короткий енциклопедичний словник

ФЕМІНІЗМУ ТЕОРІЇ теорії, що виникли у процесі розвитку руху проти дискримінації жінок у екон., політ, та сімейній сферах життєдіяльності суспільства. Ідейним засновником фемінізму прийнято вважати Мері Уоллстонкрафт (др. пол. XVIII ст.), якій належить фундаментальна праця "На захист прав жінок". Поштовхом для розвитку феміністських ідей була також Велика франц. революція, під час якої з декларацією прав жінок виступила Олімпія де Гуже, театральна акторка. Далі феміністська теорія була тісно пов'язана з франц. утопічним соціалізмом (сенсімонізмом). Відомі слова соціаліста — утопіста Ш. Фур'є про те, що у кожному суспільстві ступінь емансипації жінки є природним мірилом заг. емансипації. Ідея звільнення жінок проходить через все XIX ст. Щирим її прихильником був англ. філософ і громадський діяч Д. Мілль. Будучи членом парламенту, він став політ, виразником суфражистського руху у Великобританії, головним завданням якого було надання жінкам рівних виборчих прав. У праці "Поневолення жінок" Д. Мілль писав про те, що жінки перебувають у становищі залежного класу.

Термін "фемінізм" виник у XIX ст. для позначення ідеології рівноправності жінок. Л. Татл у "Енциклопедії фемінізму" (1986) визначає фемініста як людину, котра неупереджено ставиться до інших людей, незалежно від їх статі і яка своїми діями сприяє політ., екон., духовній та сексуальній рівноправності жінок. Період кінця XVIII поч. XX ст. наз. "старим фемінізмом". Після І світової війни спостерігається спад фемінізму, викликаний тим, що суфражизм потіснив фемінізм, а повоєнна екон. депресія панувала над суспільним життям. Період з 60-х рр. наз. феміністською епохою контрреволюції.

Після II світової війни відбулося відродження ідеї фемінізму. Центральними темами нового фемінізму є: сім'я і шлюб як основні знаряддя гноблення жінок; екон. незалежність жінки як передумова її соціальної незалежності і самореалізації; право жінки на власну індивідуальність, розвиток розуму та здібностей, звільнення від еталону зовнішності і характеру, нав'язаного чоловіками.

З-поміж класиків неофемінізму особливу роль відіграє Симона де Бовуар і Бетті Фріден, праці яких здобули світову популярність. Книга Б. Фріден спрямована проти стереотипу, за яким ланку вважають лише сексуальним об'єктом. Б. Фріден показала на широкому фактичному матеріалі, до яких негативних наслідків призводить духовна невдоволеність жінки, якщо вона не має більше нічого і нічим не зайнята, окрім сім'ї та дітей. Нове, що привнесли в теорію класики неофемінізму, це питання про право жінки на себе: своє тіло, душу, життя.

Сучасний фемінізм розвивається в різних напрямах:

1.          Ліберальний фемінізм тяжіє до традиційного ("старого") фемінізму, він найбільш популярний у Англії та Швеції. Його основними темами є: право жінок на фінансову незалежність і рівну оплату за рівну працю як передумови соціальної незалежності, самореалізації і консолідації жінок; право жінок на власну індивідуальність і самовираження ; боротьба з тендерними (соціостатевими) стереотипами, що набули поширення в суспільстві.

2.          Радикальний фемінізм виникає у 60 70-х рр. і набуває найбільшого поширення у ФРН, США та Франції. Його прихильники закликають до повного перегляду всієї існуючої системи соціальних відносин між статями в сучасному "патріархальному" (за термінологією радикального фемінізму) суспільстві. Причому пригнічення жіночої статі радикальний фемінізм бачить у розподілі жінок і чоловіків на біол. класи, основою чого є здатність жінок до дітонародження, тому вся сфера сексуальності статеві ролі, дітонародження, шлюб і сім'я оголошується сферою влади чоловіка над жінкою та її пригноблення. У своїх крайніх виявах цей постулат спонукає деяких феміністок до гасел: "Геть шлюб, сім'ю і дітей", а також до закликів відмовитися від будь-яких форм спілкування з чоловіками — поневолювачами.

3. Прихильники соціаліст, фемінізму прагнуть поєднати соціалізм і радикальний фемінізм. Клас і соціальна стать, як вони вважають, той політ, механізм екон., політ , і культурної дискримінації, який потрібно ліквідувати.

4. Гуманістичний фемінізм твердить, що маскуліністська (чоловіча) культура спотворює і пригнічує не лише жінок, а й чоловіків; на думку його прихильників, суспільство взагалі має відмовитись від культу сили в усіх сферах людських взаємин і формувати нову, немаскуліністську свідомість, спрямовану не на боротьбу і пригноблення слабкого, а на співробітництво. Цей напрям розвитку Ф. т. уявляється найбільш плідним, оскільки суголосний розвитку цивілізації.

У повоєнні роки відбувається інтенсивний процес проникнення феміністських ідей і тендерної проблематики в науку про суспільство, гуманітарну галузь знання. Напр., "несексистська" соціологія і психологія, яка враховує тендерний підхід, виходить з того, що в теорет. положеннях, і в емпіричних дослідженнях слід мати на увазі також суб'єктів — жінок, а не лише чоловіків. До того ж помилково вважати нормою лише чоловічу модель мислення та поведінки і за нею оцінювати поведінку жінок; отже, необхідно уніфікувати ці моделі і зробити їх просто заг. людськими.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити