Соціологія короткий енциклопедичний словник

ВИШЕНСЬКИЙ Іван (бл. 1545/15501620)укр. мислитель, письменник, видатний представник полемічної літ. кінця XVI - поч. XVII ст., нар. у м. Судова Вишня поблизу Львова. На поч. 90-х рр. переселився на Афон, прийняв чернецтво, жив у печері — одиночці, підтримував контакти з Львівським братством. Рішуче виступав проти Берестейської унії 1595 р., котра розколола православну церкву і мирян на противників і прибічників унії.

В.один з перших глибоко вдумливих ідеологів, котрий, обстоюючи єдність православ'я, тим само об'єктивно захищав єдність народу і терит. цілісність України, розуміючи не лише конфесійні, а й політ, наслідки церк. розколу.

До нашого часу збереглись 16 творів В., з яких 10 були написані проти Берестейської унії в 90-х рр. і увійшли до впорядкованої ним збірки "Книжка". Вона не була надрукована, проте твори поширювались в Україні в рукописах. Останній з них"Позорище мысленное" написано бл. 1615 — 1616 р. Творча спадщина В. містить багатий матеріал, котрий засвідчує глибоке знання полемістом соціальних процесів тогочасного укр. суспільства. У своїй полеміці не обмежувався лише конфесійними питаннями, пов'язаними з загрозою окатоличення "християн Малое Руси", порушував соціальні проблеми, критикував соціальну диференціацію населення і особливо дорікав тим правителям та церк. ієрархам, котрі податками, здирствами довели підданих до того, що ті "чем бы наготу покрыти могли, не мают". Висунув і обґрунтував концепцію соціальної рівності усіх людей, незалежно від їх соціального стану. В його творчості представлені всі основні елементи соціальної структури тогочасного польськ. та укр. суспільства з їх соціальною ієрархієюкоролі, канцлери, гетьмани, воєводи, каштеляни, старости, судді, військові, митники та ін. представники вищих верств держ.управлінської бюрократії, елементи конфесійної структури (папи, патріархи, архієпископи, єпископи, архімандрити, кардинали, попи, ксьондзи, ченці, черниці та ін.), різні верстви міського та сільського населення (міщани, купці, ремісники, корчмарі, чинбарі, сідельники, шевці, безправні селянихлопи і т. ін.).

У питаннях захисту соціальної рівності людей В. виходить з христ. віровчення. Концепція рівності людей перед Богом не нова, вона зародилась разом з християнством в часи античного рабства. Проте В. надає цій ідеї істор. конкретності, аналізуючи соціальну нерівність в умовах конкретного істор. простору і часу, зосереджує існуючу несправедливу систему сусп. відносин у її конкретних виробничих, сусп., побутових формах. Це робило критику зрозумілою для кожного.

Був прибічником традицій первісного християнства та візантійського аскетизму, і його соціальний ідеалорієнтований на простий, невибагливий, смиренний спосіб життя на зразок первісної християнської общини. Людину розглядав як істоту духовну, якщо вона здатна подолати свої тілесні пристрасті й потреби, входить через духовний контакт у спілкування з богом і завдяки цьому перетворюється з «ветхої» на "нову". Такі установки обумовили не сприйняття ним ідеології Відродження, античної ("язичницької") культури, світської освіти. Історично не виправданими були його заперечення проти запровадження живої народної мови в церк. службу, осудження народних традицій та ін. Творчості В. притаманна висока культура полемічної майстерності, володіння механізмами впливу на масову аудиторію, широка палітра психол. і худ. засобів впливу. Не випадково І. Франко назвав його першим "южноруським публіцистом у великім стилі".





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити